"Більше ніж упередження "
Розділ 4. Його думки
Офіс «Оріон Лігал» розташовувався на верхніх поверхах бізнес-центру на Печерську. Скляні стіни відкривали панораму нічного Києва, але Дем’ян дивився не на вогні міста. Він сидів у своєму кабінеті, тримаючи в руках келих червоного вина й намагаючись упорядкувати думки.
Зазвичай він умів відключатися від роботи. Але сьогоднішній день чомусь не давав спокою.
Софія.
Її ім’я раз за разом виринало в його голові. Вперше за довгий час він зустрів людину, яка не боялася йому заперечувати. Більшість або намагалися справити враження, або одразу здавалися. А вона… ні.
— «Правда має значення», — процитував він уголос її слова і мимоволі посміхнувся. — Ідеалістка.
Він піднявся, підійшов до вікна й подивився вниз, на вечірній потік машин. У його світі ідеалісти довго не трималися. Вони ламалися, згорали або йшли, розчарувавшись. Він бачив це десятки разів.
Але в її очах був вогонь, який важко було загасити.
І саме це його дратувало найбільше.
Дем’ян зробив ковток вина й поставив келих на стіл. Потім дістав телефон. Повідомлення від колеги з’явилося кілька хвилин тому:
> «Якщо ця дівчина з Беннет Ло буде й надалі вести справу, тобі варто готуватися до бою. Вона амбітна.»
— Амбітна, — тихо повторив він. — І занадто впевнена.
Але всередині щось йому підказувало: їхня наступна зустріч буде ще цікавішою.
#1461 в Сучасна проза
#6338 в Любовні романи
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
