розділ 5

ЕВА

Наше життя поділяється на два етапи . Це коли ми всі обираємо один шлях , або коли робимо вибір , але користі від нього нуль . Всі думають що я щаслива дівчина , яка живе щасливим життям . Та це лише ілюзія , яка робить наше життя значно фальшивіше. 

Я помилялася багато разів , і обирала не то й хороший шлях , але інколи наші важкі етапи життя  - це і є наші уроки для засвоєння помилок , хоча я важаю , що помилятися це норма . Також у своєму житті я втрачала багатьох людей , і також багато в нього приходили . Мені завжди було важко впустити людину в своє життя , але якщо й впускала , і та людина мене чимось зачеплювала , то вона ще довго залишалась в моєму житті . 

Тому й напевно я не можу , і не хочу відпускати цього Алекса . Я відчуваю це - в ньому є шось таке, до чого мене так безмежно тягне . І я буду останьою ідіокою , якщо дозволю якійсь дівці , так просто від мене забрати те , що за лічені секунди стало моїм.

- Е ні любчику , так просто ти від мене сьогодні не підеш . 

Знайти його було не важко , а точніше ту довгоногу чаплю.  Я швидко знайшла номер , модель і саму машину хлопця . А довгоногу  дівчину я побачила ще при в ході . Тому можливо сам Алекс зараз сидить в авто , але не дай Бог , його не виявиться в машині  я обіцяю , це останій рааз коли він бачив мене в своєму житті.

Я проходжу крізь натовпи людей , тим самих і проходжу ту довгоногу. Вона і приблизно не уявляє , що в мене в голові .

Йдучи стоянкою мої очі шукають одне , і все ж находять . Я швидким кроком обходжу машину , відкриваю передні двері , нащастя вони мені підаються , бо якщо ні, то я б дотримала своєї обіцянки . Не питаючи дозволу , бо він у мене є - комфортно вмощуюсь . І допоки я пристібаю свій пасок безпеки , мій водій сидить ледь не звідкритим ротом .

- Ти ще довго так будеш дивитися ? Бо якщо через 5 секунд ти продовжеш це робити я вийду змашини , а тобі доведеться їхати з тією довгоногою , що прямо зараз крокує в бік машини.

Я не знаю , що у нього такого є , чого я не бачу в інших , але це щось більше ніж симпатія . Як на мене цей хлопець навіть дуже мене зрозумів , бо тієї ж секунди він обережно виїджає з парковки даючи в зад , випрямовує машину , і ми прямуємо попри ту саму довгоногу чаплю , яка не зрозуміла , що не так.

Виїхавши на центральну , я бачила як хлопець став на диво спокійний , зосереджений і сильний . 

- Надивилась?

- Що?

- Запитую чи вже намилувалась мною ?

- Було б там чим милуватись!

- Ну звісно , всі дівчата так кажуть , але десь всередині ви зовсім іншої думки .

- Ну звісно , всі хлопці думають , що усі дівчата однакові.

Я склала руки на грудях , і злегка надула губи .

- Добре , не ображайся , все ж ти трохи інша .

Така відповідь мені подобалася більше .

- Як ти дізналася , що це моя машина ?

- Коли я чогось хочу , я обовязково це отримаю.

- Самовпевнена?

- Можливо 

- Не боїшся , що та дівчина скрутить тобі голову  за те , що сіла на її місце?

- Це її місце ? Ой вибач , ти напевно забув це написати в неї на чолі - вже більш грізним голосм кажу я.

- Ти ревнуєш?

-Що , ти взагалі думаєш , що кажеш ?

- Ну , твою реакцію інакше не назвати .

- Якщо так , то чого ти поїхав зі мною , а не виставив ще на стоянці ?

- Ти занадто любиш ніжність , щоб тебе лишати саму .

- Та ти що , ти цього знати не можеш !

- Ще в клубі ти ніжилась в мене на клінах мов кошення , а зараз ти це заперечуєш ?

- Дорогий мій , я тебе спокушала , а не ніжила .

- Друге слово мені більше подобається .

- Чому ?

- Тому що , дівчата переважно не люблять ніжитись , а одразу переходити до справи .

Чесно , мене порадувало те , що я в нього така перша , але коли він сказав про дівчат , мене це чогось зачепило , хоча не повинно .

- Зупини машину !

- Навіщо ? - з незрозумілим виразом обличчя запитав він .

- Тому що мені час додому .

- Кажи дорогу , я можу підвезти .

- Краще повертайся до тієї , і все покатай її на машині , як не як - це обіцянка - з якимось сумом на обличчі сказала я .

- Ну , з тобою мені комфортніше , а їй я нічого не обіцяв - це була звичайна домовленість в якій я не хотів і не хочу брати участь .

- Всеодно , зупини машину 

- Ні - коротко відрізає він , і дивиться на дорогу .

- Я сказала зупини машину 

- Заспокойся !

- Зупини , або я зараз відкрию двері цієї довбаної машини , і вискочу .

Я бачу як він міцно зтискає кермо , я бачу , що його нерви на межі . Більше я ні про що не  думаю , бо він ризково звертає на бік і грушить машину , розтібає пасок безпеки , повертається до мене , бере моє обличчя в свої руки і цілиться своїми губами в мої.