Розділ 8 (Перша відстань між закоханими)

   Дні минали, ось уже і настала весна. Сашко з Емілією стали дуже хорошими друзями, вони частенько разом проводили час. Хлопець завжди хотів її здивувати, тому вирішив купити машину та поїхати з нею у подорож.

- Емілія! Я прийшов. – радісним голосом сказав Сашко.

- Привітик. – дівчина посміхнулась та побігла його обіймати.

- У мене є план, чи Ви коли-небудь мадам, були у горах?

- Була, але вже багато часу пройшло. А чому мадам? - посміхнулась.

- Чи ви не проти з'їздити зараз? Я сам вас туди довезу у цілості та безпеці.

- Вже прямо зараз пане?

- Ну… можемо завтра рано-вранці виїжджаємо, якщо ви не проти.

- Звичайно не проти, все я вже біжу збиратися.

- Гаразд мадам. – серйозним голосом промовив Сашко.

- Ну годі вже мене так називати, що це з тобою сьогодні?

- Я тебе здивував?

- Ааа так це тому, я все зрозуміла, звісно здивував. – дівчина почала сміятися.

- А тепер прошу вийти на вулицю.

- Ну пішли.

Вони вийшли на вулицю і Емілія ще більше здивувалась.

- Це твоя?

- Наша, якщо ти не проти. Нею ми ї поїдемо.

- Ти що збожеволів, вона ж така дорога.

- Я давно планував купити машину, тому надіюсь я купив ту що треба. – посміхнувся.

- Звісно ту що треба.

***

   Наступного ранку вони виїхали, дорога була дуже довгою, але їм було про що поговорити. У новій та своїй машині було дуже зручно та комфортно. Вночі вони вже доїхали до пункту призначення, оселившись у різних номерах, вони лягли спати. Уранці Сашко прокинувся та пішов до дівчини, а вона на той час міцно спала. Йому не вдалося до неї достукатися, він подумав: "Може спить міцно" і пішов. Емілія спала до обіду, їй стало ніяково перед хлопцем. Спустившись у їдальню, вона помітила хлопця. Дівчина почервоніла та попрямувала до нього, він глянув на неї, посміхнувся та сказав:

- Виспалась соня?

- Да…

- Ти чого, все добре не переживай, давай пообідаєм та поїдемо на канатну дорогу.

- Гаразд, дякую тобі.

- Та все добре не переживай, головне, що ти виспалась.

***

На канатній дорозі:

- Дякую тобі за все, це так класно, я навіть подумати не могла, що поїду сюди цієї весни. А тут, до речі, бачиш, сніг ще.

- Бачу, тут так гарно. Як гадаєш, я зможу зістрибнути вниз?

Навіть не знаю, тут не дуже високо і тим більше, сніг унизу, але краще навіть не думай. Сашко, що ти робиш!

- Хочу спробувати.

- Ні, не потрібно, будь ласка, ти ж можеш собі нашкодити.

 Але хлопець не послухав дівчину і зістрибнув, приземлення було вдалим, дівчина злякалася і тому теж пригнула. Сашко побачив і зловив її, вони разом впали, Емілія лежала зверху хлопця і дивилася йому в очі, у той момент у них була «хвилина мовчання».

- Ой, пробач мені, просто розумієш, я злякалася за тебе. А чому взагалі мене став ловити? Ти в порядку?

- Так, я гаразд. Тобі не варто було стрибати, це небезпечно.

- Ну з тобою все добре, сніг м'який. А ні, стоп, що з твоєю ногою?

- Ось, бачиш, це небезпечно. Я її походу зламав.

І хлопець почав сміятися.

- Ти чого? Це зовсім не смішно, подивися, скільки нам ще йти. Як ми взагалі дійдемо?

- Емі, не хвилюйся, все буде добре.

І після своїх слів він узяв і поцілував її...

Все ж таки через пару годин, вони дійшли до медпункту, хлопцеві поставили гіпс і сказали берегти свою ногу і в жодному разі не сідати за кермо автомобіля. Тож їм довелося сидіти там три тижні.

Дні йшли весело, вони закохалися один в одного. Сашко хотів зробити пропозиції руки і серця, але дівчина виявилась шустрішою за нього.

***

У кафе:

- Нам будь ласка дві чашечки зеленого чаю і ось це тістечко. Дякую. Ти точно не хочеш тістечка?

- Ні, не хочу.

- Ну ладно, дивись мені. – з посмішкою відповіла дівчина.

- Емілія, мені потрібно тому дещо сказати.

- Зачекай хвилинку. Дякую, ось тримай моє тістечко, я ж знаю ти хочеш.

- Емілія.

- Саш давай одружимось.

- Що?

- Одружимось кажу, ми вже дорослі, чому б і ні.

- Емілія, ну чого так? – хлопець засмутився.

- Ее.. ти чого, не хочеш, гаразд, тільки не плач, я ще почекаю, не хвилюйся.

- Емілія ти ж знаєш, що зазвичай говорять хлопці., такі слова.

- Ну да, знаю. Просто ти не говориш..

- Я тобі зараз хотів це сказати, а ти…

- Вибач мене будь ласка, я просто люблю тебе…

- Я теж тебе люблю моя наречена. – з посмішкою промовив Сашко.

***

Розмова по телефону:

- Доню, тобі потрібно швидко приїхати.

Що трапилося?-

-Сьогодні помер дідусь...

Добре, я зараз приїду, тільки у нас дещо сталося, Сашко ногу зламав.

-що Вибач?!

Ну просто він випадково зламав і ми вирішили, що краще тут пересидіти. -

• Зрозуміла, але тобі краще приїхати.

Гаразд, я скоро буду.-

Дівчина підійшла до хлопця і пояснила ситуацію, і поїхала одна додому. Емілії було дуже сумно, вона навіть не могла приставити, що її чекає надалі.

Через кілька днів, Саші зателефонувала начальниця і сказала з'явитися йому на роботу негайно. З цієї причини він не зміг поїхати до дівчини.