Розділ 5 (Гірка правда розкрита)

Наступного дня Едуард запитав свою дівчину про колишнього її подруги та дізнався, що вони помирилися. Хлопець довго думав, як про це розповісти другу, але все ж він наважився. Едуард поїхав до Сашка, дорогою він зайшов у магазин та купив червоне вино, тому що знав - воно буде доречним. Він не знав, з чого почати розмову, тому спочатку пожартував:

- Привіт! Як ти себе почуваєш?

- Привіт, та все добре, а ти як? Чому приїхав?

- Я нормально, дізнався про того хлопця. Все друже – кінець, вони вирішили одружитися.

- Що! Ти жартуєш? Так швидко?

- Та жартую я. То дійсно її колишній, знаю тільки те, що вони помирилися.

- Що порадиш робити?

- Ну для початку, ось я вино купив, зараз все обсудимо.

Хлопці довго роздумували та вирішили, що немає причин для хвилювань.

Пройшло декілька тижнів. Емілія втратила свій розум, вона була ніби у "рожевих окулярах", Лукасу вдалося захопити її серце. І вона погодилася дати йому другий шанс.

Дні йшли чудово, вони обоє були щасливі та якомога більше проводили час разом, гуляли парком, ходили в кіно. Якось сидячи за столиком у кафе, дівчина запитала:

- Любий, ти ж більше не втечеш від мене?

- Звичайно не втечу. Я так довго чекав цієї миті – промовив хлопець з усмішкою на обличчі. 

- Так, деяким потрібно кілька днів, щоб усвідомити, що вони створені один для одного, а деяким – кілька років – сказала дівчина.

- Це точно. Пробач мені дзвонять.

Цього разу він відійшов, поговорив і повернувся, для дівчини це здалося дивним, але вона подивитися на нього та посміхнулася.

- Еміліє, ти будеш моєю дівчиною? – сказав Лукас.

- Звісно так!

Вони обнялися і до хлопця знову хтось зателефонував, цього разу він попрощався та пішов. Дівчині стало прикро, але вона все-таки була рада, що вони знову разом.

Наступного дня вони гуляли у парку, хлопець хотів поцілувати дівчину, але телефонний дзвінок їм завадив. Лукас глянув на неї, посміхнувся і пішов. Дівчині це не сподобалося, і вона вирішила підслухати розмову. Емілія непомітно підкралась та краєм вуха почула їхню розмову:

- Алло братан!

- Алло, що тобі потрібно, я зараз з малою гуляю – промовив хлопець розлюченим голосом.

- Зрозуміло, ти коли вже приїдеш? – той запитав.

- Та зараз ще трохи і приїду.

- Не міг тоді отримати, хочеш зараз?

- Звичайно, тільки вона щось морозитись, боїться чи що.

- У неї були стосунки?

- Говорила, що ні.

- Це і видно, так стоп, ти що хочеш бути в неї першим?

- Так, уламаю її, я ж тобі ще одразу про це сказав. Вона сама винна.

- Зрозуміло.

Почувши розмову, дівчина розплакалася і пішла додому, а хлопець побачив, що її немає та зателефонувати їй:

- Привіт, ти чому пішла?

- Вибач, мене мама попросила прийти. Я тобі потім зателефоную.

Дівчина завершила розмову та поїхала у магазин по щось солоденьке. Приїхавши додому вона розмістилася на дивані під теплим пледом, на неї нахлинули змішанні почуття. Емілія роздумувала про Лукаса та його розмову по телефоні з невідомим. Можливо він говорив не про неї, а якщо про неї? Вона хотіла розібратися у своїх почуттях до нього, адже так хочеться бути коханою. А якщо він її обманює, його слова були дуже різкими? А можливо вона не правильно зрозуміла? Він з’явився немов сніг на голову і завжди кудись спішив. Якби дійсно кохав, був би набагато уважніший. Вона зрозуміла, що була щаслива і без нього. Тому що в її житті було нове захоплення, хоч він про це не знає. Моменти проведені разом на ковзанах, час від часу випливали у пам’яті і викликали усмішку. Хоч він завжди був привітний, але остання розмова залишила багато питань. Можливо, в нього хтось є, хоча ні. Він молодий, приємний, добрий, красивий, розумний та взагалі – її тип.

- Якщо Лукас мене використовує, то можливо потрібно його провчити? Та, ні я так не можу.

У цей час, поки вона мучила себе різними думками, Лілі розмовляла зі своїм хлопцем, який вирішив поділитися з нею своїми планами, щодо Сашка та Емілії. На його думку, вони чудова пара.

- Ти справді так думаєш?

- А чому б і ні. На днях я розмовляв зі Сашком, вона йому сподобалась.

- Це класно, але її колишній повернувся, мабуть у них все серйозно, вона стала рідше зі мною спілкуватись.

- Ми обоє знаємо, який він егоїстичний, нам потрібно його позбутись.

- Ти маєш на увазі – убити?

- Ні, ти що. Я маю на увазі, відправити його кудись, а тим часом зробити для Емілії і Сашка зустріч. До речі, вона говорила щось про нього?

- Нажаль, ні. Але мені здається, їй Сашко сподобається, він повістю її типаж, а якщо він про свою роботу заговорить, то все – план спрацював.

- Ти думаєш?

- Так, вона обожнює свою роботу, а якщо подумати, Лукас її сильно образив, я впевнена вона час від часу згадує про те все.

- Якщо вона все ж згадує, то не може повністю пробачити…

- Так, дійсно, тому нам потрібно швидко все зробити.

- Все б було добре, але він зараз зайнятий, якийсь важливий проект.

- Хмм… зрозуміло, прийдеться відкласти наш план.

- Так, але постарайся якомога відволікати Емілію, щоб вона менше з ним часу проводила.

Наступного дня до Емілії прийшла мама, вона помітила, що з її донечкою, щось не те.

- Доню, щось трапилось? Ти така сумна і оченятка твої заплакані.

- Все добре.

- Люба моя, я все бачу. Хочеш вірш розповім?

- Знову ти про ту письменницю, як це її там?