Розділ 2 (Подорож у Карпатах)

   Поїхати в Карпати – це чудова нагода відпочити та відпустити всі свої негативні думки для молодої дівчини. Походи в гори – це завжди цікаво. Молоді люди зможуть спробувати себе в нових умовах, значно складніших, ніж умови їхнього повсякденного життя. Там вони також зможуть випробувати свою силу волі, яка буде досить доречною у майбутньому.

   Карпати також надзвичайно гарні і з точки зору знайомства з природою. Під час подорожі в гори можна познайомитися з різними цікавими рослинами, випробувати різні погодні явища і багато іншого. Разом з друзями Емілія зможете весело провести час, відчути їхню любов у складних життєвих умовах і зблизитися ще більше, ніж раніше. В цьому є тільки переваги, негативні сторони просто відсутні.

   Будь-яка подорож на природу – це завжди добре. Коли мова заходить про гори Карпати – користь від такої подорожі просто очевидна. Кожен, напевно чудово розуміє, як корисно змінити обстановку, випробувати нові емоції і отримати раніше небачений життєвий досвід. Зробити все це можна саме під час такої подорожі, наприклад, в Карпати.

***

   Молоді люди втрьох поїхали в гори Карпати, де були весь пару днів. Емілія була рада цій поїздці, але по ній було видно, що вона сумує. Хлопець Лілі вирішив, що треба якось розвеселити дівчину, тому повів їх на ковзанку. Його ідея схоже допомагала дівчині, вона зустріла симпатичного хлопця якого звали Сашко, він і навчив її кататися на ковзанах. Хоча вона була до нього холодна, але все ж таки вони трохи здружилися. Говорили на різні теми та домовились піти на прогулянку в гори, на виживання. Дівчині ця пропозиція не дуже сподобалась, але хлопцю вдалося її вмовити. Тим часом поки Емілія з Сашком катались на ковзанах, подруга зі своїм хлопцем пішли у кафе погрітися та порозмовляти.

- Як думаєш, вони будуть разом? – промовив хлопець Лілі.

- Навіть не знаю, бачиш яка вона, вся така нудна, я б від такої одразу пішла, а він старається. Мабуть вона йому сподобалась, все ж вона гарненька та миленька, і нудненька. – дівчина посміхнулась та поглянула у вікно.

- Ти права, судячи з того, що я знаю, її можна зрозуміти. Але вони будуть гарною парою.

- Ти в мене такий розуміючий.

- Мені здається, вони кудись пішли, поглянь, то не вони?

- Так, то точно вони, не зрозуміла.

- Не переживай, все буде добре, вона вже доросла.

- Можливо ти правий, але я так не можу, ми ідемо до неї.

- Добре, зараз секундочку. Офіціант!

   Хлопець розплатився за заказ і вони пішли до Емілії. Сашко повів її у магазин, тому що вона виграла у їхній суперечці.

   Друзі замовили столик та поїхали до ресторану. Їжа була такою смачною, що вони вирішили, прийти ще у це чудове та затишне місце. Молоді люди багато розмовляли, сміялися, тоді Лілі на мить зрозуміла, що подруга щаслива. Звичайно, вона подумала, що це через того хлопця. Тому без вагань почала все розпитувати:

- Емілія, як тобі той симпатичний хлопець?

- Хмм…який?

- Сашко.

- Не зрозуміла, ти про кого?

- Про хлопця, який вчив тебе кататись на ковзанах. Тільки не говори, що ти його вже забула.

- А ти про нього, на перший погляд нормальний.

- Зрозуміло, він тобі не сподобався, так?

- Лілі ти мене смішиш, ти що?

- Я нічого, це ти що? Він до тебе так приємно ставився, а ти…

- Що я?

- У тому і проблема, що нічого.

   Хлопець Лілі не хотів їх перебивати, але все ж сказав:

- Емілія, вона на увазі ти до цього Сашка дуже холодно ставилась, дивлячись зі сторони, нам було жалко хлопця.

- Тепер зрозуміла, ви мене сюди запросили для того, щоб зайти мені чоловіка?

- Ні, ми тут просто по веселитись, але ти ж сама знаєш Лілі, я сам не знаю чому вона так переживає через твого майбутнього хлопця.

- Ну гаразд, давайте по плануємо наш завтрашній день. – радісним голосом промовила Лілі, і подумки пообіцяла собі, що більше не буде говорити про хлопців.

***

   Наступного дня вони прокинулись раненько, зібралися, поснідали та вирушили у дорогу. На вулиці пішов сніг, все навколо було білосніжне, ніби в мультфільмах. Їхній маршрут був прокладений у гори, задля своєї безпеки хлопець Лілі домовився з дівчатами, побути в горах тільки пару годин. Лілі та Емілія були ніби малі діти, хотіла там зробити нічліг, не думавши про холод та диких звірів. Звісно ж у них не було опиту виживати, тому хлопець не хотів ризикувати.

   Приїхавши вони пішли погуляти та поспостерігати за слідами різних звірів, яких було дуже багато на снігу. Через годинку вони уже позамерзали та зголодніли, а що робити не знали. На горах було заборонено розводити багаття, тому друзі сіли в машину та коштували печивом Емілії. Їм не хотілося їхати, але було так холодно, що вони уже почали задумуватись про дорогу назад. Як в друг хтось постукав у вікно машини.

- Лілі, хто то? – заляканим голос сказала Емілія.

- Мабуть якісь люди, любий вийди подивись.

- Гаразд, якщо вам мене не жалко, то я вийду.

- Не бійся, ведмідь не стукав би. – посміхнулась Лілі.

   Хлопець вийшов та побачив Сашка і ще одного хлопця.

- Йоу привіт. – радісним голосом промовив хлопець, а потім Сашко сказав – привіт, у вас все добре?

- Так, все добре. А ви як? – сказав хлопець Лілі.

- Ми тут з Сашком гуляєм, чули тут гарна атмосфера, а як бачиш мій друг, якийсь кислий, все йому не так.

- Знайома ситуація, розумію. Добре тоді, а можливо давайте об’єднаємось? Думаю буде весело.

- А ти з ким?

- Зі своєю дівчиною і її подругою.

- Чудово, у подруги немає хлопця?

- Та ну, знову за своє.

- Ану тихо, є?

- Немає. – хлопець посміхнувся.

- О це ще краще, можливо вони познайомляться.