—...Я не відступлю, — шепочу Андрієві на вухо.
— Подивимось, — він зазирає мені прямо в очі, посміхається з викликом, розвертається та йде геть.
Мої руки сами собою стискаються в кулаки.
— And CUT! — задоволено каже містер режисер український американець (чи американський українець??), хоч це був і не його серіал, він виконував роль помічника режисера.
Він сам напросився сюди, щоб краще познайомитися з акторами-претендентами на роль в його майбутньому фільмі.
Але до того фільму в мене якісь змішані почуття... Героїню ж цього серіалу, скрипальку Ксю, я розумію дуже добре, тож було легше...
Ми з Андрієм дякуємо суддям і пішли до коридору біля самої зали прослуховування.
— Ну як ви? — Руслан підходить до нас.
— Все добре, — киваю.
— Так, — Андрій усміхається. — Наша зіграність куди вища, ніж ваша з Діною.
— Все одно, в фільм-головний приз пройду я, а не ти, — Руслан теж усміхається. — Ті ролі створені для нас з Алісою.
— Ми ще подивимось, хто і для чого створений, — Андрій теж продовжує посміхатись.
— Ну годі вже вам, — я буквально стаю між ними.
А кастинг тим часом продовжується. Стас і Альона, Руслан і Діна — по черзі всі грають свої сцени.
Журі вирішує зробити півгодинну нараду, на якій мали б визначитися ролі кожного з нас. Насправді, головною роллю тут була одна — роль Ксю, скрипальки.
Другою за важливістю була роль Діми — скрипаля, який надихнув головну героїню, але якого вона спочатку реально ненавиділа. Поступово ненависть перейшла в повагу, потім і в дружбу, і в кохання.
Але і Ксю, і Діма розуміли, що якщо перейдуть певну межу, то просто не зможуть зупинитися і тоді не досягнуть своїх цілей. Тому обидва приховують свої почуття, хоча й прекрасно про них знають, так само як і знають про взаємність.
Третьою — роль Богдана, хлопця-першого кохання головної героїні, який до певного часу не сприймав її всерйоз і вважав що її гра — просто збиткове хобі і їй вже час реально замислитися над своїм майбутнім. Але потім він переосмислив свої почуття... Хоча насправді вже було пізно.
Можливо, саме роль Богдана є найскладнішою і найдраматичнішою.
Також там є роль подружки Богдана, гарнюні і розумниці Каріни. Саме з останньою Богдан і зустрічався, доки не зрозумів, що насправді завжди кохав Ксю.
Навіть через зазначені півгодини журі так і не виходить. Нам нічого не залишається, окрім як чекати далі. Я дуже хочу головну роль. І вже зараз хочу, щоб Діму зіграв Руслан.
Але щось всередині мене все одно мало супротив.
Я так хочу зіграти з Русланом... Коли ми пройдемо цей останній етап, коли зіграємо в «Грі Ксю», тоді... Якщо переможемо — обовʼязково зіграємо в повнометражці. І будемо в головних ролях.
Але зараз я маю зосередитись на Ксю... Ксю теж мені підходить. А роль Діми дійсно підходить Андрію....
Я так занурююсь в свої думки, що ледь не пропустила момент, коли всіх нас запросили на сцену, де ми до того грали...
***
— Ви всі дуже добре постаралися... Виросли і як актори, і як особистості. Тож, навіть якщо ви не отримаєте одну з трьох головних ролей — не засмучуйтесь. Всі, хто знаходиться зараз тут гідні грати головні ролі, але нам все одно довелось обирати... Тож почнемо... Головну роль, роль дівчини, що на початку серіалу не має мети і просто хоче щоб в неї закохався хлопець, роль Ксю, отримує Аліса. Роль Діми, який змінює головну героїню і стає її новим коханням, отримує Андрій. Роль першого кохання, крім того — в майбутньому друга цих двох, роль Богдана, отримує Руслан. Це зумовлено не тільки хімією між персонажами, але й типажами зовнішності.
Я кидаю погляд на Руслана. Той явно не дуже задоволений, але намагається не подавати вигляду...
Потім дивлюсь на Андрія. Той навпаки усміхається в усі тридцять два. І чому йому так сильно хотілося перемогти Руслана? Все одно він ітак майже все шоу був на перших позиціях... Не розумію...
— Роль Каріни, дівчини, закоханої в Богдана, отримує Діна. Хімія між вами двома саме така, як треба для цих ролей... — продовжує він. — Роль подруги Ксю, також скрипальки, яка поступово поступається їй своїм другим місцем в своїй школі отримує Альона. Роль першої скрипки школи і України отримує Стас. На цьому все. Тепер чекаю вас на знімальному майданчику.
— Але... Хіба ви назвали не всього шість ролей? — перепитує Настя. — У нас ще троє акторів не отримали жодної ролі...
— Ті троє, які нічого не отримали, матимуть шанс отримати роль на кастингу ролей другого плану на загальних засадах, який відбудеться завтра. А вже з наступного тижня ми починаємо зйомки, тож раджу всім почати вчити свої слова...
***
Тиждень знов пролітає непомітно. Я вичитую свою роль, намагаюсь якомога краще її зрозуміти. Навіть знаходжу першоджерело — роман однієї української письменниці.
Майже не займаюсь нічим, окрім роботи над цією роллю.
Як тільки перечитую оригінал, вирішую, що вже час порепетирувати.
Спочатку хочу порепетирувати з Русланом, бо ж саме його персонаж, Богдан, був першим, хто з’являється по сценарію поряд з Ксю.
Відігравати закоханість у нього дуже легко.
На диво легко і в нього виходить відігравати незакоханість у мого персонажа Ксю. Це навіть трохи ображає мене... Лякає, не знаю.
Але кожен раз, коли ми завершуємо сцену, він підходить до мене, обіймає і шепоче, що насправді як Богдан кохає Ксю, так і він сам все ще кохає мене.
Не розумію, чому мені так близько до серця припадала кожна сцена...
Після двох днів репетицій з Русланом, вирішую прогнати і пару початкових сцен з Андрієм. На кастингу мене дійсно дуже зацікавила сцена зустрічі наших персонажів, тож я починаю переглядати й інші сцени. Особливо мені подобається одна з них, майже в самому кінці. Та, коли персонаж Андрія, Діма, майже зізнається Ксю в коханні...
Саме її я і хочу відіграти сьогодні.
#416 в Молодіжна проза
#3651 в Любовні романи
#1715 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.07.2022