Розділ 47. Тиждень 8, частина 2.  Запис самопроб для романтичної комедії!? Романтика в кадрі та реалі!

В середу ми повертаємось додому аж о десятій... Машина з шоу везе нас з одного кінця міста в інше. Цього разу з нами навіть не їде оператор — після зйомок матеріалу для серії він одразу повернувся додому. Я вже майже засинаю...

Ця роль виснажила мене морально і фізично.

— Майже приїхали, — Руслан легенько стискає мою долоню в своїй.

Розплющую очі і дивлюсь на нього.

Він теж виглядає змученим.

— Завтра кастинг в романтичну комедію... — нагаюую я.

— Хоч би встигнути відійти від п’яти стадій прийняття, — ніби читає мої думки.

— Вже недовго залишилося... — кладу голову йому на плече.

— Так, — він усміхається. — Зовсім недовго... Тому треба старатися з усіх сил.

***

На диво, зранку я навіть не памʼятаю, як покупалася та лягла до ліжка. Нас як і завжди будять через гучномовець. Цього разу це вже не Макс, не режисер і навіть не Влад...

— Вставай, з першим промінням

Вставай,

Світ ти мені відкривай

Ти подих природи впізнай

Вставай...

Вставай, з першим промінням

Вставай...

Круто грати не забувай

З першим промінням вставай,

Вставай...

Я і не думала, що Ірина так круто співає. Вона так точно копіює чужу пісню, що я думаю, що вона напевно могла б стати не тільки актрисою та тренером, а і співачкою...

— Дівчата, хлопчики, зараз я звертаюся до всіх дев’ятьох жителів нашого акторського будинку. Сьогодні вам видадуть сценарій на фінальний кастинг, який відбудеться через два тижні. Ці два тижні ви маєте витратити на те, щоб бути готовим зіграти будь-яку з чотирьох головних ролей або чотирьох саппорт-ролей другого плану. Режисер спробує кожного з вас на кожну з цих ролей і потім ми всі разом оберемо, хто буде грати яку роль. Цей сценарій наш режисер, ідейний засновник цього шоу,  написав спеціально для вас. Це і є фінальне випробування всього шоу, — вона робить невеличку паузу, а потім продовжує.

— Але ви також не маєте забувати про випробування цього тижня... — раптом замість голосу Ірини ми чуємо Макса. — На цьому тижні, до вечора вівторка, вам треба буде записати самопроби для ролі в романтичній комедії. Для самопроб вам треба буде використати цитати з відомих фільмів, які ми вам видамо. Для того, щоб самопроби вийшли якісними, радимо вам розбитися на пари і допомогти один одному. На запис у вас є всього два дні. Після того ви маєте відправити самопроби, відеовізитку та шоуріл на пошту, яку я вам пришлю разом із сценаріями на фінальний кастинг. На цьому все. Побачимося на наших заняттях та на вигоні.

В кімнаті на цей момент нас вже всього двоє.

— Алісо, з ким будеш записувати самопроби? — питає Настя.

— Не знаю, думаю з Русланом або Андрієм... — усміхаюсь. — А ти?

— Напевно з Сашею, — вона відводить погляд і усміхається.

— Я чогось не знаю? — грайливим тоном перепитую я.

— Нічого такого! Ми — не ви з Русланом... Чи ти вже перейшла на Андрія? Ви постійно граєте разом...

— З Андрієм ми просто друзі, — усміхаюсь. — Мені комфортно з ним грати.

— А що Стас? Цей теж постійно на тебе дивиться, прямо як ті двоє...

— А Стас — просто мій друг дитинства...

Беру телефон і вирішую написати Русланові повідомлення.

Аліса

Привіт, вже вивчив текст?

Відповідь приходить доволі швидко.

Руслан

Так, а ти? Хочеш записувати зі мною?

Аліса

Так. О котрій зустрінемось?

Руслан

Давай хвилин за двадцять?

Аліса

Окей.

Усміхаюсь, швидко приводжу себе до ладу і йду до репетиційних кімнат.

Прямо перед першою з них і зустрічаюсь з Русланом.

— Привіт, — усміхаюсь.

— Привіт, — він усміхається у відповідь. — Добре, що ми вирішили записатися з самого ранку. Буде час, щоб все красиво змонтувати.

— Ти вмієш монтувати? — дивуюсь.

— Так, — киває. — Це насправді не дуже складно. Тим паче, при самопробах монтаж має бути мінімальним, щоб режисер бачив, що це все — жива гра, а не нарізка найвдаліших шматків. Краще знімати все одним дублем, але потім підкорегувати світло, гучність звуку та додати титри, в яких вказати своє ім’я.

— Класно...

Ми нарешті заходимо до кімнати. Тут є необхідне світлове обладнання, штатив для телефону і більше нічого. Руслан встановлює свій айфон на штатив.

— Ану стань переді мною...

Я стаю.

— Зроби невеличкий крок назад і півкроку ліворуч.

Роблю, як він сказав.

— Ні, пробач, — він усміхається. — Треба було півкроку праворуч. Хоча тепер вже треба один крок...

Я киваю, і тепер нарешті стаю там, де потрібно.

— Добре, — він теж киває. — Кажи, як будеш готова. Знімемо одним дублем.

— Окей.

Зосереджуюсь, згадую всі свої слова, а потім таки киваю Русланові.

— Тоді... And Action!

— Я?! — ніжно усміхаюсь і відводжу погляд. — Я боюсь усього: того, що я бачила, того, що зробила, того, хто я є, а більш за все — я окидую поглядом кімнату. — вийти з цієї кімнати. Такого не бувало за все моє життя, — тепер я дивлюсь прямо в камеру, уявляючи, що я кажу це Руслану. — Того, що я відуваю поряд з тобою...

Роблю паузу в три секунди і продовжую, правда тепер з дещо сумною інтонацією і таким самим сумом та ніжністю в очах:

— І можливо, буде достатньо, щоб ти знав, що ті декілька годин, поки ми були разом і кохали один одного, були варті життя.

Потім йде друга пауза і за нею інша цитата.

— Ти перший, кого я цілувала, тож будь єдиним, — промовляю впевнено.

Третя пауза за довжиною є такою ж самою.

— Послухайте мене, містере, — аж надто серйозно починаю я. — Ви — мій лицар в сяючих обладунках. Не забувайте цього, — тепер мій тон починає переходити в грайливий. — Ви повернетесь на цьому коні, і я буду поруч з вами, тримаючись міцно, і ми поїдемо далеко-далеко! — мрійливо усміхаюсь.