Я вже обговорила деталі сцени з Андрієм і тепер до мене підходить Діна.
—...Ну і як ми це зробимо? — вона дивиться на мене якось зверхньо.
І, авжеж, незадоволено.
А ми взагалі-то маємо зіграти подружок!
— Головне показати страх та те, що ми переймаємося один за одну, — зітхаю. — Думаю, з першим проблем не буде, а от щодо другого... За себе впевнена, та чи зможеш ти відіграти мою подружку?
— Взагалі-то я частіше була на вищих позиціях ніж ти...
— Так, — киваю. — Думаю, ми з тобою маємо впоратися... Можна фоном поставити якусь трилерну музику... Знаєш щось підходяще?
— Хм... Ідея непогана. Я що-небудь придумаю... Але треба більш детально обговорити саму сцену...
На диво, ми з Діною придумуємо дещо дійсно цікаве.
Після цього я сама знаходжу Альону. Ми обидві колись займалися бойовими мистецтвами, а саме тхеквондо, тому вирішуємо, що спортом буде саме воно. Я знов пропоную використати музику, але тепер більш жваву. Альоні ідея подобається, та вона каже, що і в сцені, і в житті вона не віддасть мені перемогу...
Вживаюсь в роль аж надто швидко.
А в останні десять хвилин до мене підходить Руслан. І пропонує мені те, на що я зовсім не планувала погоджуватись... Та з іншого боку, це дійсно може призвести до фурору...
***
Сцену, на якій всі ми маємо грати по черзі, цього разу не показують аж до самого виступу. Всі пари викликають по черзі й ми не можемо спостерігати один за одним. Це, напевно, зроблено для того, щоб ніхто не повторювався, бо дуже багато сценічних завдань є майже ідентичними. Кожний має зіграти якихось суперників, закоханих, друзів та ще щось...
Все відбувається дуже швидко й у нас майже нема часу перемкнутися...
Першою моєю сценою стає сцена з Діною...
***
Ми з Діною сідаємо між фіранками театральної сцени так, щоб ті ніби вкривали нас. Я пригортаю її до себе.
Вона тремтить. В її очах справжній жах і переляк.
Мій же погляд хоч і трохи наляканий, але все одно рішучий.
Серце бʼється, як шалене. Мені дійсно здається, що десь там вони дивляться, спостерігають.
Я притискаю Діну ще ближче.
Вона дивиться на мене і з її очей падає декілька великих сльозинок.
Прикладаю палець до своїх губ і тільки ними промовляю «Тшшш!»
Вона киває і ковтає сльози....
— ...And cut! — Швидко каже Макс, який сьогодні за головного. — Молодці дівчата, звіть наступних...
Ми з Діною встаємо, дякуємо журі і йдемо до коридору, до інших.
— Ти молодець... — каже вона. — Гарно вийшло.
— Ти теж, — усміхаюсь. — І музику круту підібрала... З тобою було приємно працювати.
— І з тобою, — вона теж усміхається. — Тепер ми просто зобов’язані повернутися до четвірки...
— Так, — киваю. — Постараймося... В нас все вийде!
***
Наступною ставлять сцену конкуренції. Ми з Альоною вирішуємо все обговорити в найостанніший момент. Колись ми обидві займалися тхеквондо, тож ця сцена конкуренток-каратисток не має бути надто складною(навіть не зважаючи на те, що карате то, авжеж, не те саме, що й тхеквондо).
Ми вирішуємо зіграти на дзеркальному тренуванні. Паралельно ставимо трек для тренувань з тхеквондо — ритмічна традиційна музика фоном і диктор, що постійно рахує корейською від одного до чотирьох.
— Хана! Туль! Сет! Нет! Хана! Туль! Сет! Нет!
Під рахунок ми виходимо, ритмічно, нога в ногу, стаємо одна навпроти одної.
— Чарьот! — кажуть в нашому треці й ми завмираємо навпроти одна одної, бо «чарьот» — це «Стати!» корейською.
— Чунбі!
Ми одразу стискаємо кулаки в базовій позиції біля грудей і в стрибку стаємо напівбоком одна до одної.
Потім я усміхаюсь і починаю показувати базові удари ногами:
— Хана!
— Апчагі! — роблю прямий удар вперед, вбік голови суперника.
— Туль!
— Апчагі! — Альона повторює за мною і так само вигукує «Апчагі» робить цей удар.
— Сет!
— Нерьочагі! — роблю боковий удар ногою в сторону Альони, прямо біля її боку.
— Нет!
— Нерьочагі! — вона відзеркалює мій попередній рух.
...Так ми робимо пару сетів на цілу хвилину. Всім своїм виглядом ми ніби кажемо одна одній «Я не програю!». Ми обидві налаштовані рішуче... В кінці мій удар спиняється прямо біля її вуха.
І саме тут композиція обривається.
Ми усміхаємось і синхронно робимо традиційний уклін одна одній.
— ...And cut! — каже Макс. — Молодці, звемо наступних...
***
#416 в Молодіжна проза
#3651 в Любовні романи
#1715 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.07.2022