Розділ 26. Заселення! Перед вітальною вечіркою «Попелюшки і принца!»

— Радий всіх вас вітати в акторському будинку! — Макс Демін стоїть посеред галявини перед будинком і дивиться на нас. — Сьогодні ви заселяєтесь! Цей тиждень вас аж тридцять, тож в кімнатах будете жити по п’ятеро... Три кімнати дівчат і три кімнати хлопців. Ліжко лідера позначено його кольором браслету, всі інші розподіляйте як захочете. Потім, коли вас залишиться п’ятнадцять, кімнати розподіляться по-іншому, а розкладачки приберуть. П’ятеро фаворитів цього тижня отримають браслети від лідерів минулого тижня і матимуть право розподілити за кімнатами тих учасників, що пройдуть у другий тиждень. І себе, авжеж, також! А поки що... Ідіть в дім і шукайте на дверях своє ім’я! Коли знайдете — сміливо заходьте в кімнату, бо саме вона буде вашим домом на наступний тиждень. Ввечері у нас буде вітальна вечірка і саме на ній вам роздадуть розклад на наступні шість днів.

— За кожне завдання, за вашу поведінку, буквально за все вам будуть нараховуватися бали. — продовжує інша ведуча, актриса Ірина. — Але відбуватиметься це за особливою схемою. Всі бали за основні завдання ви будете отримувати одразу після їх виконання. Бали ж за поведінку, проживання, бали вражень і тому подібне будуть нараховуватися в день вигону, в неділю. Той, хто набирає найменшу кількість балів — йде геть. Цього тижня ті п’ятнадцять, що отримають нижчі бали, нас залишать.

Жорстко...

Дивлюсь на двох ведучих, які також присутні на заселенні.

Але ми знали, на що йшли... Нізащо не віддам свій браслет.

— Ми впораємось, — впевнено каже Стас.

Я дивлюсь на мого друга і розумію, що щось не так... Його вираз обличчя після того, як ми з Русланом повернулися, якийсь надто задумливий.

— Авжеж, впораємось! — Альона стоїть поряд зі Стасом. — Я планую вирватися вперед цього тижня, і вас трьох щадити не збираюсь!

— Ми з Алісою так просто свої браслети не віддамо, — Руслан усміхається, ніби приймаючи виклик.

— Що правда, то правда! — я теж усміхаюсь. — Я не збираюсь програвати. Хочу протримати його до самого кінця!

— Не надто самовпевнено? — Альона дивиться на мене з викликом. — Адже саме в тебе найнижчий бал з усіх фаворитів, тож саме ти в найбільшій небезпеці.

Альона дивиться на мене так, як ніколи раніше. Раніше в неї не вистачало чи то сміливості, чи то наполегливості, щоб йти проти мене, своєї подруги... Тепер же вона ніби стає іншою людиною. І насправді це трохи лякає. Альона завжди була талановитою. Якщо вона візьметься за справу так серйозно, то я можу програти ще до фіналу...

— І ще одне... Ми обіцяли назвати вам п’ятого фіналіста вже коли його обере наш режисер та ідейний засновник конкурсу! Він все ще в Америці й приєднається до нас наступного тижня, але свій вибір він вже зробив. Отже, п’ятий фіналіст — Стас! Хоч він і був в загальному рейтингу аж сьомим, він дуже вразив нашого режисера, той сказав що вже мало не зараз бачить для нього ролі у своїх проєктах! Тож Стас отримує від нього останній, золотий браслет лідера! Браслет лежить на його ліжку в будинку! А тепер всі всередину! Вперед!

Всі кидаються до будинку.

Стас усміхається, а я, Руслан і Альона синхронно починємо витріщатись на нього.
— Стасе, вітаю! — Альона швидко обіймає його.

Виглядає дійсно щасливою.

— Вітаємо! — усміхаюсь Стасу.

— Ага, вітаємо... — вторить мені Руслан.

У Руслана ж навпаки настрій злегка погіршується.

— Може, таки підемо до будинку? — Стас показує на будинок, куди вже побігла більшість підлітків.

— А сенс бігти? — дивлюсь на друзів. — Все одно на кімнатах написані імена. Місця вистачить всім...

— Так, вам трьом дійсно пощастило... — каже Альона, — А от я б хотіла зайняти нормальне ліжко!... — нана цих словах вона усміхається і швидко йде до будинку до будинку.

Навколо метушаться оператори. Ну і стоїть декілька вмонтованих камер. Думаю, в будинку теж все нашпиговано ними...

Ми з Русланом і Стасом, так само як і двоє інших лідерів, Діна Войченко і, здається, Андрій Волошин, не поспішаємо. Йдемо як одна банда. Руслан йде по центру, біля нього з одного боку я, з іншого — та його маленька і миленька подруга дитинства Діна. Біля мене з іншого боку йде Стас, а біля Діни — той Андрій з тридцятьма дев’ятьма балами.

Один з операторів чекав на нас в будинку. Думаю, додадуть туди ще якихось спецефектів і захід лідерів вийде доволі ефектним...

***

В кімнаті, як і обіцяли, п’ять ліжок, але...

Я шоковано стою на вході до кімнати, прямо по центру якої знаходиться величезне двоспальне ліжко з фіолетовим балдахіном. Дивлюсь на свій фіолетовий браслет, потім знов на ліжко. Всі дівчата витріщаються на мене.

Добре, що тут не було ані Діни, ані Альони.

— Привіт? — я усміхаюсь дівчатам, і як ні в чому не бувало, йду до свого ліжка. Моя фіолетова валіза їде за мною.

Мигцем оглядаю кімнату і помічаю як мінімум три камери.

Тим часом дівчата таки вирішують привітатися.

— Привіт!

— Хай...

— Ну нарешті остання...

— Мене звуть Аліса, Аліса Холод, — я усміхаюсь дівчатам.

— Настя Забродська, — першою вітається та, якій до браслета лідера не вистачило буквально одного балу — п’яте місце загального рейтингу.

Настя — рудоволоса і блакитноока. Яскравий типаж. Може грати як милих дівчат, так і стерв. Цікаво, яка вона, коли грає...

— Ольга Чернишова... — каже та, яка до того сказала на мене «ну нарешті остання».

Ця — темненька. Напевно, має чи то арабське, чи то ще якесь близькосхідне коріння.

— Катя Бойко, — коротко відрекомендовується та, що сказала «хай». Такого прізвища не було в десятці, наскільки я пам’ятаю... Значить вона на місцях «одинадцять плюс».

Катя на вигляд... Звичайна. Сіра мишка. Карі очі, якесь сіро-русяве волосся... Загалом, зовнішньо нічим не виділяється. Типаж не є яскравий, проте це не завжди погано. Навпаки, часто шукають саме таких, універсальних дівчат.