Розділ 16. Ми не програємо?...

Я вже хочу втрутитися в цю суперечку між хлопцями, але подруга мене випереджає.

— Досить сваритися, — звертається Альона на хлопців. — Прибережіть свої емоції для фіналу.

«Правильно. Ми не можемо програти за крок до реального шоу» — погоджуюсь я про себе. Я вже готова до нашого виступу. Я не боюсь, я впевнена як в собі, так і в своїх партнерах по грі.

— Команда «Харків», ви готові? — питає Макс, підійшовши до нас.

— Так, — хором кажемо ми з Русланом, в той час як Альона і Стас кажуть теж саме з секундною затримкою.

— Розкажіть трохи про себе. Подивившись на вас зі сторони, мені здалося, що ви друзі, я маю рацію?

— В якомусь сенсі... — відповідає за нас Альона. — Троє з нас з однієї акторської студії.

— Так, він, — Стас вказує пальцем на Руслана, — єдиний чужак. Навіть не з Харкова.

— А звідки ж? — зацікавлено питає Макс Демін. — Ви ж пройшли попередній екзамен в Харкові, я вашу компанію добре пам’ятаю! Особливо вас, Руслане, та вас, Алісо, — звертається Максим до нас з блондинчиком.

— Я з Києва. І так, логічно, що ви запам’ятали це дівчисько, — Руслан усміхається. — Таке важко не запам’ятати.

— Не розумію, ти мене хвалиш, чи принижуєш? — дивлюсь Русланові в очі і теж усміхаюсь.

Ця фраза зривається з моїх вуст швидше, ніж я встигаю задуматися над тим, як її можна сприйняти... Інколи напевно краще мовчати, а не відкривати свого рота... Чорт.

— А ти як думаєш? — він каже це, подавшись трохи вперед.

Він провокує мене, настроює, як якийсь свій інструмент, і це бісить... І одночасно захоплює. Саме такою акторкою я хочу бути... Мати ауру, яка зможе впливати на всіх навколо, доводити їх до необхідної, найкращої для гри зі мною, кондиції...

— Бачу, у вас тут і без етюдів той ще конфлікт! — Макс знов усміхається, а потім раптом відмахує камераменам, щоб ті не знімали. — Цікава компанія. Київ плюс Харків. Знаєте, з кожного міста мало пройти по двоє. Але наше шоу буде чесним. Ми просто оберемо кращих з кращих. Навіть якщо вони будуть з одного міста.  Але перед тим, як відправити вас до журі, давайте я вам їх представлю! Всім увага на екран! Перший член журі — ініціатор шоу, відомий американський режисер з українським корінням, який власне шукає нові яскраві обличчя для того, щоб створити в Україні продукт, рівний за якістю американським — Алекс Дзиґа. Алекс і його фільми — призери багатьох міжнародних конкурсів. Зустрічайте...

На екрані зʼявляється чоловік років сорока на вигляд. Вся зала зустрічає режисера бурхливими оплесками.

— Доброго дня! — вітається Алекс Дзиґа з екрану. — Дуже радий нарешті з вами зустрітися! Одразу перейду до справи. Я шукаю актора чи акторку, яка мене надихне на створення чогось великого. Головними критеріями відбору для мене будуть ваша харизма і аура, ваша здатність надихати своїми діями. Але, авжеж, без акторських навичок ніяка харизма і аура не допоможе вам перемогти, тож пам’ятайте про це! До зустрічі!

— Дякуємо вам, Алексе! — Макс починає аплодувати, всі інші також підтримують режисера оплесками. — Тепер, наступний член журі, Ірина Масловська, відома акторка кіно та серіалів, також призерка всеукраїнських міжнародних конкурсів. Ірино, вам слово!

— Добридень, дівчата та хлопці! —  тепер з екрану на нас дивиться відома акторка, мій особистий взірець, Ірина Масловська. — Я, на відміну від Алекса, шукаю саме акторські самородки і в першу чергу буду дивитися на ваші акторські здібності, роботу з голосом і працьовитість.

Всі знов аплодують, а коли оплески трохи стихають, Макс Демін продовжує:

— Дякую, Ірино! Отже, ви вже познайомились з режисером, акторкою і зі мною, вашим кастинг-директором. Я буду звертати увагу на вашу поведінку в кадрі та поза ним, а також на вашу результативність. Залишилося ще двоє членів журі... Перший — молодий, але вже відомий по всій Україні актор, Владислав Вікторов, який старший за вас всього на п’ять-сім років. Зустрічайте його оплесками!

Ми знов аплодуємо, коли на екрані зʼявляється черговий член журі.

— Привіт всім! — гарний молодий хлопець, відомий актор, усміхається з екрану. — Мене звуть Влад і я разом із Іриною буду в основному оцінювати вас за акторськими здібностями і потенціалом. Ну і авжеж, за рівнем вашої віддачі акторству. Запам’ятайте, акторами не народжуються, ними стають. Трудолюбиві, наполегливі, віддані акторству від початку до кінця.

Зала знову вибухає оплесками.

— Дивись як ти підігрів їх! — Макс Демін усміхається. — Ось вона, молода кров! Але нам вже час показати нашого останнього члена журі! Відома прима в минулому, зараз без перебільшення — найкрутіший хореограф України, призерка і переможиця багатьох конкурсів, керівник багатьох зіркових танцювальних колективів, Олеся Найденко! Зустрічайте!

— Дякую, Максе! Мені дуже приємно бути тут з вами! Я звертатиму увагу на вашу органічність у кадрі, пластику і мову жестів. Актор, який не вміє рухатись плавно і натурально,  — це не справжній актор! Маю надію, ми з вами потоваришуємо!...

Отже, залишився всього один крок, так? Я впораюсь. Ні, — я дивлюсь на Стаса й Альону, а потім на блондинчика. — Ми впораємося... Ми всі. Ми не програємо.