Епілог

Минуло три роки

– Давайте ще один тост за мого братика! – гордо проголосила Дарина, високо підіймаючи склянку з яблучним компотом.

– Давайте! – зі сміхом підхопила Мілана, теж тягнучись своїм стаканчиком до центру столу.

Сьогодні нашому Максиму виповнилося два роки. Свято виходило теплим і по-справжньому сімейним. Паша свого часу так швидко умовив мене на дитину, що наш синок вийшов буквально з першої спроби. І ось тепер ми – офіційно подружжя й багатодітні батьки.

Максим в цей момент возився на колінах у моєї сестри Аріни, щось захоплено їй пояснюючи й розмахуючи іграшковим літаком. Я з усмішкою спостерігала за ними.

Поруч з Аріною сидів Мирон. Хто б міг подумати, що з часом ми зможемо аж настільки близько спілкуватися сім'ями. Вони з Павлом швидко знайшли спільну мову.

Спочатку, звісно, була легка ніяковість – усе-таки Мирон мій колишній, – але, побачивши, з якою ніжністю він дивиться на Аріну й не помічає більше жодної дівчини, Паша швидко охолов і остаточно відпустив будь-які натяки на ревнощі.

Та і я ніколи не давала приводу: з Пашею я почувалася коханою та захищеною.

Аріна з Мироном розписалися тихо, без зайвого шуму – просто поставили нас перед фактом. Нібито вони так захотіли. Але це їхня справа.

Мої роздуми перервала Аріна, яка трохи підвелася, щоб дістати літак Максима, який впав.

– У тебе живіт занадто швидко росте! З кожною нашою зустріччю все більше й більше, – підмітила Дарина, зі здивуванням розглядаючи мою сестру.

Ми з Мироном не втрималися від смішку, а Аріна зніяковіло усміхнулася.

– І ти навіть не здогадуєшся чому? – гмикнув Мирон, обіймаючи свою дружину за плечі.

– Щось не те з'їла? – припустила Дарина.

За столом пролунав дружній регіт.

– Просто в Аріни в животику живе маленька версія нашого Максима. Тільки ще зовсім крихітна, – пояснив Паша.

– І це дівчинка, – із сяючими очима додала Аріна, ніжно погладжуючи животик, який уже виразно проступав навіть крізь об'ємний светр.

Коли я дізналася, що сестра вагітна, я верещала від захоплення чи не гучніше за неї саму. Начхати, що від колишнього! Головне, що вони щасливі, а я скоро стану найтурботливішою тіткою на світі. Ми тоді з Аріною на радощах обійнялися й разом розплакалися від почуттів, що нахлинули. Вони з Мироном спочатку трохи розгубилися, не очікуючи такого, але швидко усвідомили, наскільки вони цього хотіли.

Навіть наші батьки, які спочатку марили моїм шлюбом із Мироном і довго дулися на Аріну за те, що вона «увела» його, остаточно змінили гнів на милість. Після знайомства з Пашею вони зрозуміли, що він – чудова людина, опора й неймовірний чоловік, поруч із яким їхня старша донька просто розквітла.

Кожен із нас пройшов через сумніви й помилки, але в результаті знайшов саме своє щастя. І я б ні за що не хотіла змінювати в цій історії жодної деталі. Усе склалося саме так, як і мало бути.

Дуже дякую, що залишалися з цією книгою❤️
Підписуйтесь на мою сторінку, щоб не пропускати новинки.

Також заглядайте до попередніх історій циклу:

"Приватні лекції" Віка провела ніч з незнайомцем, а вранці втекла, сподіваючись, що вони більше не побачаться, але він виявився їхнім новим викладачем.

"Солодка заборона" Мирон закохався у сестру своєї дівчини. До останнього приховував почуття, але постійна близькість не залишила йому вибору.