Розділ 48

Я міцніше притиснула Павла до себе, а він легко підняв мене за стегна й посадив на край столу, спритно влаштувавшись між моїх ніг. Це було так несподівано, бурхливо й пристрасно. Він цілував мене наче голодний звір, а я просто кайфувала від кожної миті, стискаючи руки на його плечах і намагаючись стати ще ближче.

Наше дихання змішалося, язики сплелися в шаленому ритмі. Я й сама не помітила, як усе зайшло так далеко: Паша потягнув за блискавку на моїй сукні, а я трохи тремтячими від нетерпіння пальцями розстібнула ґудзики на його сорочці.

Ми на секунду відірвалися одне від одного й зустрілися поглядами – ніби перевіряли, чи дійсно готові переступити цю межу. І так, ми обоє божевільно цього хотіли. Нас було вже не зупинити. Одним рухом він скинув з мене сукню, а я позбавила його сорочки. Не розриваючи гарячого поцілунку, Паша підхопив мене і поніс до спальні.

За зачиненими дверима я знову згадала, як це – бути по-справжньому коханою, потрібною та бажаною. У минулих стосунках усе давно набридло: було непогано, затишно, але якось беземоційно. Мабуть, поруч просто була не та людина.

А тут, під тиском цієї пристрасті, усі бар'єри впали. Ми з Павлом не могли відірватися одне від одного до самого ранку, насолоджуючись кожною хвилиною. Я остаточно зрозуміла, що закохалася в нього по вуха. Відштовхувати його більше не хотілося – хотілося бути поруч завжди.

Коли все закінчилося, ми довго лежали в обіймах, відновлюючи дихання й намагаючись усвідомити те, що сталося.

Я лежала на грудях Павла й не могла стримати щасливої усмішки. Він погладжував мене по плечу й акуратно заправляв пасма мені за вухо.

– Цей день я точно запам'ятаю назавжди, – усміхнувся він. – Ти мене не відштовхнула.

– Умієш переконувати, – прошепотіла я у відповідь. – Я просто втратила голову.

– Я теж, – зізнався він, притягуючи мене ближче. – Причому давно. Закохався в тебе як хлопчисько й ні про що інше думати вже не міг. Боявся собі зізнатися, але я дійсно за тобою сохну.

Щоки залило жаром від таких слів, але я щиро відповіла:

– Я відчуваю те саме. Пробач, мені просто знадобився час, щоб це усвідомити.

– Головне, що ти це зрозуміла.

Ми знову поцілувалися – ніжно, з усмішками на губах. Бути поруч із «тією самою» людиною виявилося неймовірним кайфом.

– А давай дівчат ще на один день залишимо у бабусі? – раптом запропонував Павло.

– Що? – засміялася я.

– Ну а що? Їм там подобається, бабуся напече смаколиків, а ми побудемо ще день удвох. Мені одного вечора з тобою катастрофічно мало.

Я замислилася. Коли дівчата повернуться, при них доведеться поводитися стримано. А прожити ще цілий день тільки одне для одного звучало занадто заманливо.

– Ти правий, – усміхнулася я. – Я тільки «за».

– От і чудово, – Паша поцілував мене в маківку.

Ми міцно обійнялися й невдовзі заснули.