Розділ 45

Наступні кілька днів Павло дійсно більше не згадував про ту розмову. За це я була йому нескінченно вдячна. Щоправда, з кожним днем напруга між нами тільки зростала: коли ми випадково перетиналися на кухні чи в коридорі, я сама ловила себе на тому, з яким теплом і ніжністю дивлюся на нього.

У глибині душі спалахувало бажання повторити той поцілунок. Чорт забирай, його стратегія спрацювала – він просто не тиснув, і в результаті я сама попалася на цей гачок.

Настав день тієї самої званої вечері. Спочатку ми відвезли всіх трьох дівчат до батьків Павла. Вони виявилися дуже приємними, душевними людьми. Паша представив мене просто як няню дівчаток, але його мама весь час розмови дивилася на мене з такою багатозначною усмішкою, що я навіть розгубилася.

Надовго ми в них затримуватися не стали й невдовзі поїхали назад. Дорога займала хвилин сорок, і в замкнутому просторі машини мене знову накрила паніка.

– І що конкретно від мене вимагається? – уточнювала я, крутячи в руках ремінь безпеки. – Як виглядати?

– Ну, якщо хочеш, одягни сукню, – замислено відповів Паша, не відриваючи погляду від дороги. – Чудовий привід вбратися. Приїдуть мої партнери, але ми з ними в хороших стосунках, тож формат скоріше дружній.

– Зрозуміла. Але як ти їм мене представиш? Як няню? Тоді чому я взагалі сиджу з вами за одним столом?

– Представлю як свою подругу, – відгукнувся він. – Скажу, що мені просто захотілося, щоб ти була поруч.

Я невизначено кивнула. Сформульовано це було неймовірно приємно, та й сам формат «подруги» знімав зайву напругу.

Оскільки їжу ми заздалегідь замовили з ресторану, залишалося лише злегка прибрати в будинку й сервірувати стіл. Повернувшись, ми одразу взялися до справи – часу до приїзду гостей залишалося небагато.

Будинок і так був у порядку, але ми разом пропилососили й витерли пил. Хатня робітниця якраз пішла у відпустку, але ми чудово впоралися своїми силами. Переставили й розклали великий стіл у вітальні, а закінчивши, безсилі впали на диван.

– Уже ніяких гостей не хочеться, – з легким смішком видихнув Паша, відкидаючи голову на спинку.

– Розумію. Але ти ж сам цього хотів.

– Так, треба закрити пару робочих проєктів. Не знаю, наскільки тобі буде цікава їхня балаканина, але розважатися вони теж вміють.

Невдовзі привезли замовлення, ми швидко розставили їжу, після чого розбіглися по кімнатах готуватися.

Я вирішила зробити макіяж трохи яскравішим, ніж зазвичай: підфарбувала вії, нанесла рівний тон, підкреслила повіки тінями й усміхнулася своєму відображенню. Виглядало дійсно круто. З одягу обрала теплу в'язану сукню з елегантним поясом на талії – одночасно ошатно, затишно й доречно для зимового вечора.

Поки я крутилася перед дзеркалом, знизу донеслися голоси й сміх. Чорт, поки збиралася, трохи запізнилася! Але, з іншого боку, я була готова, тому, перевівши подих, зважилася вийти. Усередині все стискалося від хвилювання, але одночасно в мені прокинулася якась упевненість у собі.

Я спустилася сходами на перший поверх і зайшла до вітальні. Павло, який стояв в оточенні колег, якраз збирався запросити всіх до столу. Але варто було йому спіймати мене поглядом, як він застиг на місці.

Розмови довкола нього на секунду затихли, а сам Паша просто завис, не зводячи з мене очей. Мені стало незручно від такої уваги, але з його погляду я зрозуміла: те, що він побачив, йому явно сподобалося.