6

Він приїжджав, допомагав, вислуховував, просто був поруч..

Він переживав. Якщо я не писала, то завжди питав де я поділась і що в мене сталось. Допомагав матеріально і не тільки..і я не знала як йому  виявити свою вдячність..

Якось ми сиділи у кав'ярні, розмовляючи він сказав фразу: що справжні стосунки будуються з дружби, що і дало мені надію на щось більше..але є завжди але...

Якось ми відпочивали в одній компанії. Це було біля річки, багато людей.. Накрили стіл, випили і пішли купатись . Я сиділа на лавочці і спостерігала за людьми. За поведінкою, за поглядами, за реакціями...Адже можна дізнатись дуже багато цікавого спостерігаючи збоку...

І тут одна з відпочиваючих звернула увагу, що мій Друг дуже любить жінок і он саме зараз активно проявляється до однієї з присутніх дівиць.

Я повернула голову і дійсно побачила, як пливла жінка і мій Друг за нею. Я почула ,що він розповідав їй про свої плани, про мрії, і тихенько ревнувала... Він мені ні разу такого не розказував...Не ділився зі мною..

І взагалі, як я мало про нього знаю і він про мене абсолютно все!

І я зрозуміла як би я не старалась, не намагалась, все одно у нас нічого не буде більшого ніж просто дружба .

Бо він так і сприймає мене як " свого пацана", а не так якби мені цього хотілось...

Я ледве дочекалась повернення додому..

Говорити ,що плакала довго? І так зрозуміло?

Хоча я колись прямо запитала чи подобаюсь я йому як жінка? Для нього це було неочікувано, але відповів ,що так..

Але ж цього мало, правда?

І я вирішила.

Вирішила, що треба відпустити ситуацію. Просто дати можливість іншій людині проявитись, а Друг мені так і буде найближчою людиною, доки не з'являться серйозні стосунки.

І через якийсь час в середині мене стало спокійно.

Так він був в моєму житті і я не втомлювалась йому постійно дякувати і нагадувати, що він найкращий.

Я просто зрозуміла, що він мені рідний став..близький і найдорожчий...

І не могла дати шанс більше нікому. І мені стало страшно..

Страшно, що я так і залишусь сама, бо розумію, що не знайду саме такого, як мені потрібно. Щоб було все в одній людині - і друг, і близький, і найрідніший, і коханець, і чоловік...

Скільки б мене не гукали на побачення, відвертало від усіх . Навіть намагалась через силу спілкуватись, через що і  попала в цікаву історію, про яку Другу так і не розповіла ще, але зрозуміла, що ніхто не зможе його замінити...

І я не знаю що з цим всим робити...

Не знаю..

І якщо вирішити ситуацію шляхом зникнення, то це буде ще болючіше..

Це як взяти і відірвати шматок тіла наживо..