4

Друг став жити сам. І ми спілкувались ,майже, кожного дня. Він надіслав мені фото якоїсь жінки, обличчя видно не було, але як на мене досить відверте. І пояснив, що такі фото відкривають жінку з іншої сторони, розкривають її, підіймають самооцінку.

Я була дуже збентежена..

Після зради чоловіка, я зрозуміла,що всі чоловіки однакові. Реагують на всіх жінок підряд  і немає в них нічого святого. І тут така ситуація з Другом...тобто він такий самий?

Він завжди був популярним серед жінок і наявність такого типу фотографій в принципі все пояснює. 

Як же їм тоді довіряти...цим чоловікам?

Тобто він міг маючи одні стосунки з кимось отримувати фото  і відверто переписуватись з іншими? Я боролась сама з собою. Мені і хотілось з ним далі  спілкуватись, і у той же час я боялась ще більше розчаруватись.

Слово за слово і таки надіслала якесь перше фото. Я ледве спіймала своє серце , поки його наважилась відправити. Воно виглядало надто цнотливим порівняно з тим, що він мені присилав. Друг підтримував мене, виявляв захоплення, щоб я розкрилась. І так по трошку, я відкривалась більше і більше. При цьому ми наживо не зустрічались.

У нього було своє життя, у мене своє...

Тим не менш, ми часто переписувались на всі теми. Я ставала більш розкутішою і впевненішою в собі .

Відправляла фото, отримувала від нього і я почала більше собі подобатись. Чоловік компліменти мені не робив, але робив їх інший...

Десь глибоко в душі я розуміла, що це така чоловіча природа " розводити " жінок на інтимні речі і як ні в чому не бувало залишати їх сам на сам.. Ніби з кращими намірами хотів, але використав і залишив. Для мене це виглядало саме так. Але я все одно довірилась йому..

Якось я спитала чи не потрібно Другові поїхати в сусіднє місто. Мені потрібно було туди по справах. Він погодився, забрав мене і ми поїхали. Коли я справилась з усім ми попили кави та поїхали назад. Мені біля нього було дуже спокійно , не хотілось їхати додому, про що я і сказала. І він виявив бажання покататись. Ми їздили  вузенькими вуличками сіл, багато  розмовляли і заїхали в ліс...він зупинився.. я поклала голову йому на плече, він мене обійняв однією рукою..і тут я зрозуміла до чого це йде...і я злякалась.

Я дуже сильно злякалась....

Але разом з тим я дуже сильно хотіла...

Я боялась..Що зараз я довірю йому себе, а він потім зникне...І я залишусь сама з собою.. І мені буде ще гірше. Ну якось так виходить,що іншим це простіше, хоча я не вірю. Просто не всі про це говорять прямо..

Він обмовився  про жінку, яку дуже хотів, але з якою не склалося , бо в неї все складно було..

А я здогадувалась про кого він говорить і просто " помирала" від того, що це не я...

Між нами нічого не було, він відвіз мене додому і я проплакала цілу ніч..

Якби він тоді знав, скільки ще сліз я проллю із за нього..

Мої стосунки з чоловіком погіршувались, а з Другом ставали все більш щирими і відвертими. Я від нього отримувала підтримку і розуміння. Розповідала про все,що в мене відбувається, жалілась на відношення чоловіка до мене. Ми з ним стали сусідами - жили в різних кімнатах...у мене не було сміливості подати на розлучення. Я дуже боялась залишитися сама..А про Друга навіть і думати не могла...знала які жінки йому подобаються і розуміла, що я не з тих. Як він мені колись сказав: ти як свій пацан... 

І все...

А я не хотіла бути " пацаном" , бо я ніжна і наївна дівчинка...

Я спостерігала за ним в соцмережах, дивилась фото, знала з ким він спілкується. Мені навіть снились жінки з якими він був і коли я акуратно питала його, він здивовано підтверджував. Я його тихенько ревнувала, як друга...розуміючи, що ніколи нічого більше не буде.

І десь вичитала, що боягуз той чоловік, який викликає у жінки почуття без наміру її кохати..

Я не скажу, що я закохалася, але те,що почала прив'язуватись, то це правда...

Одного вечора ми домовилися про зустріч і він привіз мене до себе додому. На цей момент ми були вже дуже близькі ментально. Я без сорому розповідала все йому, він давав поради і підтримував.

Зайшла в квартиру і було таке враження,що я тут була, хоча це вперше...Не велика квартира, але досить акуратна, що характеризувало  її хазяїна. 

Друг зробив чай, на столі вже стояли красиво викладені фрукти, були нарізані сир та ковбаска..щось було солодке, але я не пам'ятаю. Їсти хотілось, але я дуже нервувала, бо знала чого ми тут. Хоча якби я не хотіла, то нічого б і не було.

Але цього разу я була налаштована...

Ми пішли в кімнату і я відпустила себе ...

Відпустила в досвідчені руки моєї найближчої людини..

Він був настільки ніжний і ласкавий, що я вперше відчула себе в руках того самого...

Другу я не сказала, що можливо я для нього була  просто жінка на вечір, а для мене він на той момент був найріднішим...

Пізно вже вночі він відвіз мене додому..

Я пішла в свою кімнату і лягла спати...

Але не могла заснути, бо я пахла ним..я відчувала його і знову проплакала до ранку, поки не заснула...

Це почуття більше , аніж кохання...це щось таке глибоке, що не можна пояснити...

Мені хотілося ,щоб він знав це, але я боялась про це говорити.