Я ,взагалі, щира ...іноді аж занадто, завжди себе картаю за це , але зробити нічого не можу. І життя не вчить нічому, аж дивно..
Почну з кінця.
Лежали , спілкувались з другом і він спитав як я його бачу? Ну , в сенсі, що збоку видніше завжди. А у мене в голові промайнула ціла наша історія.
Як мені так йому все сказати, щоб дружити не перестати?
Знаєте, є всякі чоловіки. Є що бояться жіночої відвертості і потім замикаються в собі, є, що навпаки це їх на щось наштовхує...
Я своєї відвертості боюсь. Вона аж занадто..вона як зацікавлює, так і лякає людей. Тому мені легше писати, принаймні ніхто не відвернеться..хоча прочитати може..
Тепер почну з самого початку.
Вам же ж подобаються реальні історії?
Це буде відверта і щира історія...
Історія про дружбу..
Дружбу між чоловіком і жінкою...
Коли один дружить, а інший чекає..
Або не чекає..
#4687 в Любовні романи
#1055 в Короткий любовний роман
любов біль розпач радість щастя, дружба між жінкою і чоловіком, щирі відверті емоції
Відредаговано: 13.08.2024