Розділ 19

​Олена Романівна не могла заснути всі ці часи. Вона ходила по розкішній вітальні свого заміського будинку, тримаючи в руках стару срібну рамку з дитячим фото Максима у п'ятирічному віці. Поглянувши на знімок синa, вона знову й знову бачила перед очима тих двох хлопчиків із кав'ярні.

​О третій ночі на її телефон надійшло повідомлення від Дмитра, начальника особистої охорони родини Воронцових:

​«Олено Романівно, досьє зібрано. Надіслав вам на захищену пошту, а також везу особистий примірник».

​Уже за пів години Дмитро сидів у її кабінеті, розкладаючи на масивному скляному столі папки з паперами та роздрукованими фотографіями.

​— Інформацію було підняти непросто, оскільки дівчина останні п'ять років жила у Лондоні, — почав Дмитро, дістаючи першу сторінку. — Її звати Анна Сергіївна. Провідний фахівець із розширення бізнесу, зараз очолює лондонський філіал великої IT-компанії.

​Олена Романівна пожадливо вдивлялася в сухі рядки звіту, і з кожною секундою її серце билося дедалі частіше.

​— Хлопчики — хлопчики-близнюки, Данило та Матвій, народилися рівно через дев'ять місяців після її першого вильоту до Лондона, — продовжував Дмитро, постукуючи пальцем по свідоцтвах про народження. — У графі «Батько» — прокреслення. Анна виховує їх сама.

​Олена Романівна тремтячими пальцями взяла фотографії з дитячого майданчика біля будинку Анни, які зробили детективи кілька годин тому. Хлопчики сміялися, граючись у пісочниці.

​Вона поклала поруч фотографію п'ятирічного Максима.

​Збіг був стовідсотковим: та сама форма обличчя, той самий погляд, навіть характерне родинне пасмо волосся, що закручувалося на потилиці.

​— Дмитре... — голос Олени Романівни затремтів. — Пробий хронологію п'ятирічної давнини. Ніч біля клубу. Ночі, коли Максим скасував усі зустрічі.

​Дмитро дістав ще один аркуш — витяг із записів служби безпеки самого Максима, до яких він мав таємний доступ.

​— П'ять років тому, у ніч перед її вильотом, Максим Олександрович залучав нашу службу безпеки для пошуку дівчини на ім'я Анна, яка зникла з його апартаментів, — тихо відповів Дмитро. — А за три тижні, коли вона короткостроково повернулася підписати 5-річний контракт, він особисто їхав за нею до її бізнес-центру. Але через хакерську атаку на сервери змушений був розвернути машину.

​Олена Романівна закрила обличчя долонями. Усе встало на свої місця.

​Той холод, яким Максим оточив себе останні п'ять років... Відмова від будь-яких стосунків... Сейф у його кабінеті, де він зберігав якусь дрібничку...

​Він не просто шукав її тоді. Вона втекла від нього вагітною, забравши з собою двох його спадкоємців!

​

​— Вона приховала від мого сина рідних дітей, — прошепотіла Олена Романівна, і в її голосі замість розгубленості спалахнула владна, аристократична лють Воронцових. — Вона змусила моїх онуків рости без батька, а мого сина — жити в самотності!

​— Олено Романівно, що мені робити далі? — запитав Дмитро. — Надати це досьє Максиму Олександровичу прямо зараз?

​Жінка повільно підвелася з-за столу, розправляючи плечі. Вона уявила реакцію Максима — його вибуховий характер, його холодний гнів. Якщо він дізнається про це просто з паперів, він увірветься до Анни й влаштує війну, яка зламає життя хлопчикам.

​— Ні, — суворо мовила вона. — Максим має дізнатися це особисто, але в правильний момент. Вони обоє мають відповісти за ці п'ять років брехні й втеч.

​Вона подивилася на знімок Данила та Матвія й м'яко доторкнулася до нього пальцем.

​— Підготуй мені зустріч із цією Анною. Наодинці. До того, як про це дізнається мій син.