Розділ 11

Після пристрасного спалаху, коли тиша знову заповнила спальню, Максим обережно пригорнув Анну до себе. Його дихання поступово вирівнювалося. На тумбочці біля ліжка раптово завібрував його телефон — на екрані висвітилося ім'я Андрія. Максим незадоволено зітхнув, але, зрозумівши, що це може бути щось термінове щодо нічного інциденту в клубі, тихо промовив:

​— Я на хвилину. Мені треба відповісти.

​Він підвівся, накинув на плечі халат й вийшов у суміжний кабінет, зачиняючи за собою двері.

​Як тільки за ним закрилися двері, реальність із силою обрушилася на Анну.

​Вона залишилася одна в величезному, чужому ліжку лікшувальних апартаментів. Адреналін і гарячка минули, лишивши по собі гостре відчуття вразливості.

​«Боже, що я зробила?» — думка вдарила в скроні.

​Вона переспала з чоловіком, імені якого навіть не знала. Вчора її ледь не зґвалтували, а сьогодні вранці вона віддалася своєму рятівникові наосліп. Паніка, змішана із соромом і страхом здатися в його очах легкодоступною чи тягарем, стиснула горло. Анна різко підхопилася з ліжка.

​Тремтячими руками вона почала швидко збирати свої речі, кинуті на підлозі. Сукня, туфлі, сумочка... Кожен шелест здавався їй занадто гучним. Вона не шукала паперу, щоб залишити записку, й не чекала його повернення. Вона просто не мала сил дивитися йому в очі й пояснювати свою імпульсивність.

​Тихенько відчинивши масивні вхідні двері, Анна вислизнула в холодний коридор і практично вибігла на вулицю, де на неї чекало ранкове місто. Забігла додому переодягнулася, і поїхала в аеропорт.

​Максим

​Завершивши розмову з Андрієм за п'ять хвилин, Максим повернувся до спальні. На його обличчі була тінь утоми, але в очах вперше за довгий час затеплилося щось схоже на ніжність.

​Проте спальня була порожньою.

​Шовкове простирадло було зім'яте, а на подушці лишився лише ледве відчутний, солодкуватий аромат її парфумів. Ні сукні, ні взуття. Жодної записки.

​Максим декілька секунд просто стояв у центрі кімнати, відчуваючи, як усередині зростає холодне глухе роздратування навпіл із диким розгубленням. Його, успішного бізнесмена, чий день розписаний по хвилинах, просто використали й кинули у власній спальні?

​Він підійшов до ліжка й помітив на килимі маленьку деталь, яку Анна в поспіху впустила, — тонку срібну підвіску.

​Максим підняв прикрасу, затискаючи її в кулаку.

​— Ну що ж... — тихо й небезпечно мовив він до порожньої кімнати. — Ти думаєш, що можеш просто так піти?