Розділ 9

Анна

​Перші промені ранкового сонця пробивалися крізь панорамні вікна, забарвлюючи незнайому спальню в теплі золотаві тони. Анна розплющила очі.

​Голова була здивовано чистою — жодного туману, жодної ваги. Але пам'ять повернулася миттєво, болючим спалахом: темний коридор клубу, липкий жах, огидні руки Стаса... і висок чоловіча постать, яка з'явилася ніби з нічого.

​Анна різко повернула голову й замерла.

​У кріслі біля ліжка, трохи відкинувши голову назад, спав той самий чоловік. Сорочка на ньому була розстебнута на кілька ґудзиків, темне волосся трохи скуйовджене, а на обличчі залеглі тіні втоми. Він провів біля неї всю ніч. Не скористався її станом, не залишив одну, а просто охороняв її спокій.

​Усередині Анни щось солодко й болісно стиснулося. Це було не хімічне бажання, яке випалювало її вчора, а справжня, глибинна вдячність і раптовий, нестримний потяг до цього незнайомця.

​Вона тихо піднялася з ліжка. Ковдра зісковзнула, залишивши її у вечірній сукні. Крок, ще один... Вона підійшла до крісла й обережно, майже не торкаючись, простягнула руку до його плеча.

​— Дякую вам… — тихий шепіт вирвався з її грудей.

​Максим розплющив очі миттєво — інстинкт спрацював швидше за втому. Його темний, глибокий погляд одразу знайшов її обличчя. У ньому більше не було холодного розрахунку чи бізнесового дистанціювання. Лише дика, стримувана цілу ніч пристрасть і полегшення.

​— Як ти почуваєшся? — його голос був низьким, хриплим від сну.

​— Тепер… добре, — Анна подивилася прямо в його очі, відчуваючи, як між ними виникає якась електрична дуга. — Ти врятував мене.

​Максим повільно підвівся з крісла, опинившись небезпечно близько. Його високий зріст і впевнена сила більше не лякали її — вони манили.

​— Я не міг інакше, — тихо відповів він, піднімаючи руку й пальцями торкаючись її щоки. Його долоня була теплою, а доторк — неймовірно ніжним. — Ти навіть не уявляєш, як важко було просто дивитися на тебе й чекати ранку.

​Анна затамувала подих. Вона бачила в його очах запитання, але цього разу їй не потрібні були слова. Вона сама зробила цей пів крок уперед, піднімаючись на носочки й торкаючись своїми губами його.

​Це був свідомий, палаючий поцілунок. Максим тихіше видохнув і пригорнув її до себе за талію, стираючи будь-яку відстань між ними. Усе навколо — застереження, правила, завтрашні проблеми — перестало існувати.