Максим
Максим швидко зрозумів: залишатися в клубі небезпечно. Тримавши напівпритомну дівчину на руках, він віддав наказ щоб Андрій розібрався тут. Він через службовий вихід вивів її до свого автомобіля й наказав водієві негайно їхати до його апартаментів, паралельно викликаючи особистого лікаря.
Усю дорогу він тримав її за гарячу долоню, відчуваючи, як її прискорене дихання обпікає його шию. Вона щось марила, благала про допомогу, але Максим лише міцніше стискав її пальці, стишуючи свій власний божевільний пульс.
Уже вдома приватний лікар швидко поставив Анні крапельницю з нейтралізуючим розчином.
— Речовину виведено, Максиме Олександровичу. Зараз це просто сильна виснаженість, — запевнив лікар, збираючи речі. — Вона проспить до ранку, а коли прокинеться — розум буде абсолютно чистим.
Коли за лікарем зачинилися двері, Максим зняв піджак, послабив краватку й сів у крісло біля ліжка. Він дивився, як рівно піднімаються її груди під ковдрою, і вперше за багато років відчував, що якась невідома сила назавжди перевернула його контрольований світ.