Розділ 6

Анна

​Важкі двері клубу відчинилися, випустивши назовні густу хвилю басів, змішаних із ароматами дорогих парфумів, диму кальянної та охолодженого алкоголю. Оля впевнено крокувала попереду, легко оминаючи охорону на вході, яка навіть не стала перевіряти їхні запрошення — для таких дівчат двері сюди завжди були відчинені.

​Анна йшла слідом, одразу відчуваючи, як вібрація від музики б’є в підлозі під тонкими підборами. Навколо вирувало яскраве, блискуче життя: спалахи стробоскопів вихоплювали з натовпу обличчя, що сміялися, пінні бризки біля барної стійки та силуети танцюючих натовпів.

​— Ну як? Кажи, що тут атмосфера зовсім інша, ніж у твоїй кімнаті з ноутбуком! — крикнула Оля на вухо подрузі, намагаючись перекричати гуркіт треку, що розривав динаміки.

​Анна лише невизначено посміхнулася, тримаючись ближче до стіни. Вона не любила надмірну увагу, але незвична навколишня динаміка поступово затягувала. Вони рушили до барної стійки, щоб замовити перші коктейлі

​Прохолодний солодкий смак коктейлю трохи відвернув Анну від навколишнього галасу. Вони з Олею знайшли вільне місце, де можна було хоч трохи перепочити від щільного натовпу на танцмайданчику. Оля завзято розглядала людей навколо, обговорюючи чийсь вдалий образ, коли біля них несподівано зупинилися двоє чоловіків у стильних костюмах.

​Один із них — високий брюнет із самовпевненою посмішкою та келихом віскі в руці — одразу схилився ближче до Олі, тоді як його супутник, трохи скромніший, але не менш наполегливий, перевів погляд на Анну.

​— Привіт. Дві такі прекрасні дівчата нудьгують самі? Це виглядає як злочин проти вечора, — усміхнувся брюнет, не чекаючи на дозвіл приєднатися. — Я Артем, а це мій друг Стас. Пропонуємо виправити цю несправедливість і випити за знакомство.

​Оля одразу підхопила гру, лукаво зімкнувши очі та приймаючи легкий флірт:

— Злочин — це не помітити нас одразу. Але ви вчасно з’явилися. Я Оля, а це моя подруга Анна.

​Анна ж натягнула ввічливу, але дещо стриману посмішку. Їй зовсім не хотілося заводити нових знайомств, особливо у такій нав’язливій манері. Вона зробила ще один ковток коктейлю і спробувала відвернутися до барної стійки, даючи зрозуміти, що не налаштована на розмову.

​Проте Артем і Стас не збиралися відступати. Стас схилився ближче до Анни, намагаючись перекричати музику:

— Ну що ти така серйозна, красуню? Розслабся. Ми ж просто хочемо пригостити вас чимось дорожчим за цей сік, — він недбало торкнувся її ліктя, намагаючись привернути увагу.

​Анна різко відсмикнула руку, відчуваючи неприємне роздратування. Їй не подобалося, коли порушували її особисті кордони, а алкоголь і наполегливість незнайомця лише посилювали це почуття.

Оля вже пішла танцювати разом з Артемом.