14. Ангеліна

— Здається, ти мене не слухаєш, — я зітхнула. — Стасе, ти втомився? Наче тоді, на зйомках у Києві, був набагато бадьорішим і зосередженішим…

Він спробував усміхнутися своєю "фірмовою" усмішкою, але я бачила, що очі в нього невеселі. 

Не така вже я дурепа, щоб не помітити, куди він крадькома увесь час поглядає. Трохи далі від нас, під напнутим тентом від сонця, яке, незважаючи на те, що вже була  середина осені, добряче пригрівало, за столиком сиділи кілька акторів, і серед них Ніколь. 

Якраз була перерва, і всі могли випити чаю чи кави, та щось перекусити. 

— Ти через неї такий збентежений? — не стала ходити колами, вказала поглядом у бік дівчини. 

— Та ні, — він хитнув головою, але мене було не обдурити. 

Рівно до тієї миті, як він уперше тут її побачив, Стас був по-справжньому веселим і насолоджувався життям, а зустрівши цю дівчину, він спохмурнів, і хоча в кадрі намагався бути природнім, та як тільки камера вже не була спрямована на нього, на його обличчі з'являвся цей дещо розгублений вираз. 

Бідний, мені так хотілося його втішити. Мабуть, вона йому подобається, але не відповідає взаємністю. Таке буває. Я ж бачила, що вона, дивлячись у наш бік, корчила презирливу гримасу. Мабуть, чекає якогось мільйонера, а звичайний хлопець, хай і симпатичний та талановитий, їй не потрібен. Але я не могла так прямо це сказати, бо не хотіла викликати в нього ще більше негативних емоцій. 

Тому вирішила діяти іншим методом. 

— Ніколь — непогана дівчина, — сказала я. — У неї є талант, але вона надто балувана і перебірлива, щоб бути хорошою актрисою. Знаєш, коли берешся за все, що тобі пропонують, то тоді здобуваєш багато цінного досвіду. А коли, як вона, крутиш носом і заявляєш, що "татусь все порішає", то зрештою залишаєшся без ролей. Бо татусь не вічний. Хіба що вона знайде собі настільки ж впливову "другу половинку". Колись вона казала мені, що вийде заміж тільки за добре забезпеченого чоловіка, щоб не відчувати ні в чому нужди і мати змогу повністю присвятити себе кіно…

— Ну, мабуть, ти виходила заміж за її батька з тією ж метою, — він промовив це ввічливо, але я не очікувала такого відкоша. Що це, може, він мене ревнує? Тоді це хороший знак! 

— Я була занадто молода і не дуже добре знала життя, — усміхнулася я, ніби мимохіть торкаючись його руки. — Потім зрозуміла свою помилку. Насправді жінка повинна ні від кого не залежати, тільки так вона може почуватися щасливою на всі сто відсотків. А з Дмитром це було неможливо. Він намагався щодня і щохвилини контролювати мене. Колись я підслухала, як він говорив одному товаришу, що взяв у дружини неотесану селючку, але заповзявся зробити з неї королеву. Тоді це мене дуже зачепило. Так, я була з села, ну й що з того? Мої батьки нічого не шкодували, аби вивчити мене, дати достойну освіту. А він, навпаки, хотів, щоб я сиділа вдома і повністю залежала від нього, знімаючись лише в його фільмах. Він ще й ревнував мене мало не до кожного стовпа. Зрештою, мені набридло так жити, і я вибрала свободу без зобов'язань. 

При цих словах я значуще зазирнула Стасові в очі. 

Та він знову дивився в бік Ніколь, і я відчула, що починаю гніватися на це бісове дівчисько. Звідки вона взялася тут на мою голову? У мене були плани провести ці три дні зі Стасом, щоб він був тільки моїм. А він сидить з таким виглядом, ніби бачити й чути мене йому вже остогидло. 

Перерва закінчувалася, і актори знову розпочали роботу. Зараз знімали сцену, де Ніколь розмовляє зі своїм майбутнім чоловіком, між ними відбувається гостра суперечка, в результаті якої дівчина втрачає свідомість. 

Мене хоч і дратувала сама Ніколь, але було цікаво поспостерігати, як вона справиться з роллю. Чи вийде в неї правдоподібно зіграти таку драматичну сцену? 

Втім, навіть якби я й старалася знайти в її грі недоліки, то не могла б не відзначити, що Ніколь добре вжилася в роль. На її обличчі відбивалося справжнє страждання, коли вона промовляла свої репліки. А в особливо напружений момент діалогу вона раптом зблідла, не договорила до кінця фразу, поточилася… Її партнер встиг підхопити її під руки, він виглядав розгубленим, адже згідно сценарію, вона не повинна була впасти так рано, мала ще сказати кілька слів. 

Люди навколо теж стояли, не знаючи, чи це була імпровізація з боку молодої акторки, чи їй дійсно потрібна допомога. 

Співрозмовник Ніколь врешті-решт  вигукнув: 

— Дайте води! 

Тут же всі заметушилися, хтось ніс воду, хтось нашатирний спирт, з'явилася жіночка в білому халаті, яка заходилася приводити Ніколь до тями. Я так задивилася на все те, що помітила зникнення Стаса лише тоді, коли він з'явився поруч із Ніколь, що сиділа на шезлонгу, а лікарка міряла їй тиск.

Я побачила, що Стас її щось спитав, а вона тільки похитала головою і відвернулась. 

Немає чого йому там робити, подумалось мені. Але і я не така дурна, щоб влаштовувати скандали, чи дурні провокації ( а що то була спеціально підлаштована сцена напоказ з її боку, я зовсім не сумнівалася). Ніколь розіграла, як по нотах, свою улюблену виставу "О, яка я хвора і нещасна, поспівчувайте мені!"

Вона ще в дитинстві постійно вигадувала собі різні хвороби, аби тільки батько більше приділяв їй уваги. Тож і ставши дорослою, намагається таким чином завоювати увагу чоловіків.