13. Стас

— У тебе все вийде, — Ліна усміхнулась. — Ця роль ідеально тобі підходить... 

— Дякую, що запропонувала мою кандидатуру, — щиро сказав я. 

Вона була такою доброю до мене... А Ніколь помиляється. Ліні нічого від мене не потрібно, вона просто хороша людина. Ніколь просто приревнувала... Хоча я до сих пір не розумію цього, але, напевно, я маю вибачитись... Я кохаю її, я впевнений. З першої нашої зустрічі вона стала для мене особливою... 

Сподіваюсь, щойно я повернуся, то зможу побачити її...

Я закрив сценарій і поглянув на майданчик, після чого так і застиг. На мене дивилась Ніколь. Ну дивилась недовго: щойно наші погляди зустрілись, вона відвернулася.

Серце забилось, як скажене... Вона теж була тут, це доля, не інакше. Я знаю, що ми з нею... Ми створені одне для одного. Вона відчуває те ж саме, що і я.

— Стасе, ти мене слухаєш? — Ліна вирвала мене з думок про Ніколь і змусила подивитись на неї. — Постарайся зібратись. Сам розумієш, це для тебе шанс. Не треба ним нехтувати...

— Я не буду, — серйозно сказав я. 

Так, спочатку робота, а потім усе інше. Я маю показати себе якнайкраще... Та й не хочу збивати її саму... Хто знає, як вплине наша розмова зараз. Хоча... Я ж можу хоча б спробувати?... Перекинутись з нею всього кількома словами?... 

Цієї миті знову подивився на Ніколь: вона саме пішла до трейлера візажистів.

— Так, тобі треба на грим, — сказала Ліна. — Ходімо до мого трейлера, тебе загримує моя гримерка...

На цих словах вона взяла мене за запʼясток і повела за собою...

Потім було півгодини гримування, Ліна ж у цей час пішла до костюмера. Коли повернулась в якійсь пишній синій сукні, я її ледь упізнав: вони добре затягнули її корсетом, фігура стала ще більш ідеальною. Все ж, вона була дійсно красивою жінкою, і доброю. А ще — гарною акторкою. Я був радий, що вона обрала мене як протеже. Вона вірила в мій талант, а не оте все, що там подумала Нікі.

Нікі... 

Я усміхнувся. 

Я хотів би називати її так, на західний манер, як якусь голівудську зірку. Нікі Зоріна. Може, за кордоном у її прізвищі робили б якийсь прикольний наголос, наприклад, не на перший склад, а на другий. Тоді її імʼя  звучало б як іноземне...

Нікі Зоріна... Зірка світового масштабу. Так, їй би личило... А я... Я теж постараюсь. Вона буде мною пишатись, я буду гідний її, отримаю роль. І тоді ми зможемо бути разом на рівних умовах.

Вона ж іще особливо не бачила, як я граю... Я маю показати їй усе, на що спроможний. 

А щойно зйомки закінчаться, підійду до неї. Поговорю, обійму, поцілую, скажу все, що думаю. Вона має повірити. 

Ну і не має ображатись на те, що в кадрі... Бо кадр — це кадр. Ми актори, і інакше бути не може. Ми ще не раз будемо зніматися в різних фільмах, грати коханих інших акторів, ми маємо якось з цим впоратись. 

Все буде добре, я впевнений. 

***

Як я не намагався себе запевнити, що краще за нею так сильно не спостерігати зараз, все одно не міг відвести погляду. Мене навіть режисер раз насварив. Тоді я зрозумів, що Ліна мала рацію... Після цього я дійсно зібрався.

Вирішив, що зараз я не Стас... Я — мій герой. А мій герой зараз не переживає про мої стосунки з Ніколь. У нього своє життя і свої турботи. Я покажу його так, що кожен глядач повірить у його історію. Але для цього я мушу вкласти в це всі свої думки без винятку... Більше я не Стас...

***

— And Cut! — вигукнув режисер, коли я обережно, з ніжністю в очах, зняв Ліну з сідла. — Супер! Мені подобається! А тепер останній ракурс! Стасе, зверни увагу на свої руки, зроби все так само. Ну і погляд!

Мене трохи злило, що він так переживав про мої ракурси, хоч я і робив все ідеально: мене жодного разу не змусили перезнімати дубль і це при тому, що я вперше в житті знімався з кіньми. 

— Дуже добре, хлопче! — знов похвалив він мене, підходячи до нас з Ліною. — Ліно, дякую, що порадила його! Мені подобається, як він виглядає в кадрі. І грає майже як профі, хоч і досвіду не так багато!

— Так, я знала, що він впорається, — вона поклала руку мені на плече і усміхнулась...

А я тим часом знову згадав про Ніколь... Погляд почав блукати околицями... Хотілось її побачити...