11. Станіслав

Дорогою до гуртожитку думав про Ніколь. Вона ревнувала мене до Ангеліни, а я цього зовсім не розумів. Ну як можна їх порівнювати?... Це як дивитись на свою вчительку і на кохану. Це ж зовсім різні речі... Ніколь зрозуміє, я впевнений. Все буде добре. 

Все ж, я залишався оптимістом.

Коли прийшов до гуртожитку, до нашої з Санею кімнати, побачив, що друг вже на місці.  Щойно я зайшов, він закрив ноутбук і уважно подивився на мене.

— Ну що, розказуй! — заявив майже одразу.

— Що тобі розказувати? — я стягнув краватку.  

Настрій був не дуже. Вона ж профі. Вона мала мене зрозуміти. Ми весь час були на одній хвилі...

— О, бачу, все зовсім погано, — Саня зітхнув. — А я хотів тебе порадувати, мені сьогодні прийшло запрошення на кастинг, іменне. Їм сподобався мій типаж, хочуть спробувати в якийсь історичний серіал. На роль, прямо з іменем та історією, а не просто якийсь там студент номер три, чи стрілець номер десять.

— Ти ж не надто любив історичні фільми, — я завалився на ліжко прямо в костюмі і подивився в стелю.

— Та гаразд, коли то було? Може, на першому курсі хіба. Тоді дійсно я марив великою роллю прямо з першої ж серйозної зйомки, — ностальгічно сказав Саня. — Молодий був, дурний. 

— А зараз ніби не такий, — пирхнув я. 

— Зараз я дивлюсь на все тверезо, — серйозно відповів він. — І ти, і я — зараз у нас останній шанс. Треба бути поміченими зараз, поки ми на останньому курсі. Це дасть хоч якийсь примарний шанс на подальше майбутнє в цій індустрії. 

— Ти так сильно через батьків переживаєш? Знову щось говорили? — я подивився на друга. 

— Вони мають рацію. Якщо не зробити ривок на початку карʼєри, то про зіркове майбутнє можна забути.

— Ти так кажеш, ніби вже готовий здатись.

— Я не збираюсь здаватись, — він знизав плечима. — Просто на відміну від тебе я тверезо оцінюю ситуацію. Треба використовувати будь-який шанс...

Сьогодні його слова злили мене ще більше, ніж зазвичай. Раніше я просто сказав би, що у мене свій шлях, що я ніколи не буду добиватись ролі якось не за правилами... Ні, ну зайвих знайомств не буває, але це чисто для того, щоб мене взагалі допустили до якихось більш серйозних кастингів, а не отримування ролі за гарні очі. 

Та й Ангеліна не така. Вона профі, можливо, вона дійсно побачила мій талант. Я хотів вірити в це, але наступного дня все стало трохи заплутанішим... 

***

— В Карпати?... — здивовано перепитав я.

— Так, — вона кивнула. — якщо що, я допоможу з житлом, за це не переймайся, — сказала Ангеліна. — Але це дійсно твій шанс. Пощастило, що режисеру сподобався твій типаж і він готовий сплатити витрати...

— На таку невелику роль і стільки заморочок... — я усміхнувся. 

— Це — важлива роль, — не погодилась Ліна.

— Так, я жартую. Насправді всі ролі важливі, — серйозно додав я. — Я бачу, що цей персонаж виступає каталізатором сварки. Від моєї гри буде залежати динаміка дуже важливої сцени з новими персонажами серіалу. Треба буде його передивитись...

— У тебе зовсім мала роль, а ти збираєшся передивлятись той серіал? — здивувалась вона. — Там вже два сезони, а там ти зніматимешся для третього. 

— Ну я хочу подивитись. Мені грати з тими акторами, хочу подумати, — я знизав плечима. 

— На цю роль претендувало двоє інших хлопців, — раптом сказала вона. — Але щось там не склалось. — Можливо, вона складніша, ніж здається. 

На секунду я задумався над її словами... Якщо претендували інші, тим паче, не одна людина, то значить дійсно роль цікава... Але хвилювало інше: як так вийшло, що жоден не підійшов? 

Та я коли почув імена акторів, режисера та сценариста, вже був готовий прямо зараз сідати на потяг і їхати прямо в Карпати. 

— Ну не спробую — не дізнаюсь, — все ж відповів я. 

— В університеті не буде проблем, якщо поїдеш на тиждень? — запитала вона злегка схвильовано. — Ніби мають зняти за днів три, однак сам розумієш...

— Це ж практичні зйомки, думаю, я домовлюсь, — я усміхнувся. 

А потім чомусь згадалася Ніколь.... Вона образиться, якщо я поїду на тиждень, тим паче з Ліною. Але це просто робота.... Це нічого не змінює. Вона мені дуже подобається, я хочу бути гідним її. Ніколь вже мала ролі, вона на багато кроків попереду. А я хочу йти з нею пліч-о-пліч. 

Впевнений, їй буде приємніше зустрічатись не з простим студентиком, а з молодим актором на початку яксравого карʼєрного шляху... 

Щойно ця зустріч закінчиться — одразу наберу її. Вона має повірити мені. Ліна ж навіть натяків не робить, вона просто добра і хоче мені допомогти... Ніколь зрозуміє, я впевнений...