Розділ 3

Наш з дівчатами недільний ранок розпочався зарано для вихідного. Зібралися на кухні, я зварила всім каву, потім ми наробили тарілку бутербродів.

- Настя, нам потрібно активніше працювати над проблемою з Денисом. Вчора я бачила його з Яною неподалік університету, - Лера виглядала стривоженою.

- Не розумію, навіщо йому Яна, - поки що я виглядала як недосвідчений гравець у шахи, який губиться при кожному вдалому ході суперника.

- Навряд чи вона його цікавить як дівчина, скоріше, як союзник чи інформатор, - у Маші загорілися очі, ніби до неї прийшла гарна ідея, - думаю, я знаю, яким має бути наш наступний хід.

- Маша, це не гра, - нагадала я.

- Так, але все виглядає саме так. І ми теж у неї зіграємо, але за нашими умовами та правилами, - Маша хитро посміхнулася, і мені стало трохи ніяково.

- Скажи вже, - Лера благаюче подивилася на Машу, мені й самій було цікаво, що вигадав наш стратег.

- Для цього нам знадобиться хлопець. І, гадаю, у нас вже є підходяща кандидатура, - Маша подивилася на мене, і я все прочитала у її погляді.

- Ні, тільки не він, - я похитала головою, - Не забувайте, ми хоч і перейшли з ним на ти, але він мій бос.

- Так, по-перше, він усе знає, по-друге, сам запропонував свою допомогу. Чому б не скористатися?

- Як ти собі це уявляєш? - Затія мені не дуже подобалася.

- Насте, рятувати треба не тільки тебе, а ще й Соню, нам знадобиться допомога, - Лерині слова прозвучали переконливо.

Я недовго думаючи погодилася:

– Добре, варто спробувати цей варіант.

Думаю, це допоможе послабити Дениса.

- Гаразд, мені треба зустрітися із Сонею. Поки розповідати нічого не буду, вибачусь, що так швидко пішла з тусовки, - я підійшла до умивальника, відкрила кран і почала мити чашку.

- Що ти скажеш? - Поцікавилася Маша.

- Ще не вигадала, - зітхнула я, закрила кран і поставила чашку на тумбочку.

Якщо сказати, що пішла через Дениса, доведеться зізнатися, що ми з ним не просто знайомі, а зустрічалися. І так, я була захоплена ним. Спочатку все було добре, але потім його ніби підмінили. Поведінка Дениса почала лякати мене, і я вирішила з ним розійтися, але він досі не змирився. Чи я намагалася дізнатися, що з ним сталося? Звичайно, ніби і будь-яка дівчина, стривожена поведінкою свого хлопця. Розповідати мені Денис нічого не став, після чого у нього взагалі дах знесло. Тепер це були дві різні людини: хлопець, якого я зовсім не знала, замінив того, в кого я закохалася. Можливо, це голосно сказано, адже він допомагав впоратися з моєю втратою. Відчуваю провину за те, що розбудила у ньому монстра.

Я майже дійшла до будинку Соні. Зупинилася біля воріт. Що їй сказати? Може, я не дуже довіряю хлопцям із мереж? Написати вони можуть будь-що переживала, що вона сильно поспішає? Нехай буде так. Це і скажу. Я тільки зібралася дзвонити у двері, як вони відчинилися і вийшов Денис. Він одразу розплився у посмішці:

- День точно буде чудовим!

- Ти що, провів тут ніч? – я обурилася.

- Соня моя дівчина, маю право, - він посміхнувся і поправив волосся.

- Я ж просила триматися від неї подалі, - трохи підвищила тон.

- Не можу. Чекай, ти що, ревнуєш?

- Ні, - я скривилася.

- Сама мене відштовхнула.

- Я просто хочу, щоб ти повністю зник з мого життя та життя моїх близьких.

- Ще не час, - він нахабно взяв пасмо мого волосся і провів по ньому рукою.

- Ти не боїшся, що я розповім про тебе і твої плани Соні?

- Навряд чи. Ти не захочеш завдати біль своїй подрузі. Тим більше я її перше справжнє кохання.

- Забирайся! – я вказала йому пальцем у бік дороги.

Мене злило, що Денис справді добре мене знає і поки що прораховує мої ходи наперед. Хоч би план Маші спрацював.

Соня здивувалася моєму візиту. Вона заклала своє русяве волосся у хвіст і уважно подивилася на мене.

- Я прийшла перепросити, що так швидко пішла. Маю на увазі свою поведінку.

- Добре, а то я трохи гнівалася на тебе.

- Насправді я переживала, що ти так швидко зійшлася з хлопцем із мережі. Я їм не дуже довіряю.

- Розумію. Але коли ти знайомишся з хлопцем у реальному житті, ти хіба відразу можеш визначити який він насправді?

На це запитання моя відповідь була тверда «ні».

- Добре проїхали. Іди до мене, подруго, - Соня обійняла мене, і так ми помирилися.

Я прийшла не з порожніми руками: принесла тортик. Ми його порізали і розпочали наше примирливе чаювання. Тему Дениса не піднімали, ми мали багато інших тем для обговорення.

***

Я чекала Клима біля його під'їзду. В офісі говорити на особисті теми не хотіла.

- Привіт, - він здивувався, не очікував побачити біля свого будинку.

- Привіт. Чи можемо прогулятися у сквері?

- Так, але в мене мало часу.

- Добре.

Він поставив машину на сигналізацію, і ми пішли у сквер, який був неподалік його будинку.

- Довго ходити навколо не буду. Ти казав, що допоможеш мені. Можеш зобразити мого хлопця? - швидко випалила, дивлячись йому в очі.

- Добре, - без вагання відповів Клим. Він був розслаблений, руки в кишенях штанів, здається, моя пропозиція його анітрохи не шокувала.

- Так просто? – здивовано спитала.

- Так, але в мене буде одна умова, - він усміхнувся.

– Яка? - здається, після його слів, я почервоніла.

- На час наших стосунків ти переїдеш до мене.

- Навіщо? – мене приголомшила його несподівана пропозиція.

- Мені так буде простіше за тобою наглядати і так все виглядатиме правдоподібніше, - Клим спокійно пояснив і посміхнувся.

- Це єдина твоя умова? – уточнила.

- Так.

- Добре, - видавила я, у мене поки що все це не вкладалося у голові.

- Тоді переїдеш на наступних вихідних.

Я подякувала і пішла у своїх справах. Дорогою писала дівчатам у чат:

Я: «Він погодився»