28

Фінальна глава: Світло крізь темряву
Кульмінація долі
Ясмін і Даміян досягли місця, куди вела їхня подорож, — стародавнього храму, захованого у серці світу демонів. Легенди говорили, що саме тут можна розірвати прокляття Даміана. Але це вимагало жертви.
У храмі панувала дивна тиша. Статуї демонів і ангелів, здавалося, спостерігали за ними своїми кам’яними очима. У центрі зали стояв величезний алтар із сяючим кристалом, що випромінював неземне світло.
— Це те саме місце, — тихо сказав Даміян, відчуваючи, як його серце стискається від передчуття.
— Що ми маємо зробити? — запитала Ясмін, тримаючи його за руку.
— Лише істота з чистим серцем може активувати кристал і звільнити мене від прокляття, — пояснив він, дивлячись на неї.
Вона здригнулася, зрозумівши, що це має бути саме вона.
Вибір любові
— Але є ціна, — додав він. Його голос затремтів. — Якщо ти це зробиш, ти пожертвуєш частиною своєї душі.
Ясмін на мить завмерла. Її серце калатало, але вона вже знала відповідь.
— Я готова, — сказала вона, дивлячись йому в очі.
— Ні! — вигукнув Даміян, хапаючи її за плечі. — Я не можу дозволити тобі цього зробити.
— Ти б зробив те саме для мене, — відповіла вона, її голос був спокійним, але рішучим. — Я не боюся, тому що я знаю: ми впораємося разом.
Її слова проникли в його душу, змусивши його зрозуміти, наскільки сильне її кохання.
Остання жертва
Ясмін підійшла до кристала і поклала руки на його поверхню. Світло охопило її, і вона відчула, як щось тягнеться з її серця. Її сили слабшали, але водночас вона відчувала, як темрява, яка опутувала Даміана, зникає.
— Ясмін! — закричав він, але не міг підійти ближче через магічний бар’єр, що виник навколо неї.
Світло розсіялося, і вона впала на коліна. Даміян кинувся до неї, обіймаючи її.
— Ти в порядку? — запитав він, оглядаючи її обличчя.
— Так, — відповіла вона, слабко усміхаючись. — Ти вільний тепер.
Даміян відчув, як тягар прокляття зник. Його очі, які завжди були червоними, стали глибокого синього кольору.
— Ти врятувала мене, — прошепотів він, сльози блищали в його очах.
— Ми врятували одне одного, — сказала вона, торкаючись його обличчя.
Новий початок
Храм почав руйнуватися, і вони ледве встигли вибратися назовні. Стоячи під зоряним небом, вони дивилися одне на одного, відчуваючи, що їхній зв’язок став ще сильнішим.
— Що тепер? — запитала Ясмін, дивлячись у його очі.
— Ми створимо нове життя, де не буде темряви чи проклять, — відповів він, беручи її за руку. — Тепер усе залежить від нас.
Вони стояли разом, обіймаючи одне одного, знаючи, що їхнє майбутнє не буде простим, але тепер у них було головне — кохання і довіра, які нічого не могли зруйнувати.
Кінець