26

Глава 26: Тінь зради
Несподіваний напад
Наступного ранку, коли Ясмін і Даміян готувалися продовжити подорож, ліс раптово наповнився незвичним шелестом. Даміян миттєво насторожився, його очі засвітилися знайомим червоним відтінком.
— Щось не так, — прошепотів він, схопивши Ясмін за руку і притягнувши до себе.
Із тіні дерев з'явилися три постаті. Вони були вбрані в чорні плащі, а їхні очі горіли, як вогонь. Це були мисливці за демонами, відомі своєю жорстокістю та безжальністю.
— Нарешті ми знайшли тебе, Даміяне, — сказав один із них. — І тепер ти заплатиш за свої злочини.
— Він нічого не зробив! — вигукнула Ясмін, стаючи між ними і Даміаном.
— Ти справді не знаєш, із ким маєш справу, дівчино, — відповів інший мисливець. — Він — демон, убивця, прокляття цього світу.
Ясмін відчувала, як всередині неї розгорається обурення.
— Він не той, за кого ви його маєте, — сказала вона, її голос тремтів від гніву.
— Відійди, якщо хочеш жити, — наказав третій мисливець, витягуючи меч із чорним лезом, що, здавалося, поглинав світло.
Даміян відштовхнув Ясмін убік, виходячи вперед.
— Заберіть мене, але не чіпайте її, — сказав він, його голос був сповнений рішучості.
— Ні! — закричала Ясмін, але один із мисливців схопив її і притиснув кинджал до її горла.
Вибір між світлом і темрявою
— Якщо ти здасися, ми обіцяємо, що вона залишиться живою, — сказав головний мисливець, усміхаючись зловісно.
Даміян застиг. Він знав, що, здавшись, він не лише втратить свободу, а й, можливо, не зможе більше захистити Ясмін. Але якщо він буде боротися, вона може постраждати.
— Не слухай їх! — крикнула Ясмін, її очі були повні сліз. — Ми разом, пам’ятаєш?
Він стиснув кулаки, його внутрішній конфлікт вирувало, як буря. Його темна сторона підбурювала його знищити ворогів безжально, але голос Ясмін тримав його на межі.

— Добре, — нарешті сказав він, опускаючи руки. — Я здаюся.
— Ні! — вигукнула Ясмін, але її крик заглушив звук важких кайданів, які наділи на Даміана.
Втручання з минулого
Коли здавалося, що все втрачено, ліс огорнув незвичайний блиск. Із сяйва вийшла жінка, висока і граційна, з очима, які нагадували глибоке озеро.
— Зупиніться! — її голос прозвучав, наче грім.
Мисливці обернулися, а їхні обличчя спотворилися від страху.
— Це вона... хранителька печаті, — прошепотів один із них, відступаючи назад.
— Ви не маєте права судити цього демона, — сказала жінка, і її голос наповнився владою. — Його доля переплітається з долею цієї дівчини, і якщо ви їх розлучите, ви знищите баланс світу.
Мисливці вагалися, але жінка зробила крок уперед, і вони кинулися тікати.
Нові сумніви
Коли все стихло, Ясмін кинулася до Даміана.
— Ти в порядку? — запитала вона, знімаючи кайдани з його рук.
— Так, — відповів він, хоча його погляд був сповнений болю.
Жінка підійшла ближче.
— Ваш шлях тільки починається, — сказала вона. — Але пам’ятайте: темрява завжди буде спокушати, а довіра — це те, що врятує вас обох.
Після її слів жінка зникла, залишивши їх наодинці.
Тріщина в стосунках
Тієї ночі, сидячи біля вогнища, між ними повисла напруга.
— Чому ти хотів здатися? — нарешті запитала Ясмін.
— Щоб захистити тебе, — відповів Даміян, його голос був глухим.
— Але ти не довірився мені! Ми могли б разом це подолати! — її слова були сповнені болю.
— Я не міг ризикувати твоїм життям, — відповів він, але вона відвела погляд.
Між ними виникла тріщина, яку потрібно було залікувати. Але як це зробити, коли їхня довіра зазнала такого випробування?