19

Глава 19: Ніч під зорями
Секретне місце
Даміян привів Ясмін у місце, яке здавалося справжнім прихованим раєм. Це була галявина, оточена високими деревами, де м’яко світилися квіти, що випромінювали блакитне сяйво. У центрі галявини знаходилося невелике озеро, яке відображало зоряне небо так чітко, що здавалося, ніби вони стоять між двома світами.
— Як ти знайшов це місце? — запитала Ясмін, зачарована красою.
— Я бував тут раніше, — сказав Даміян. — Але це вперше, коли я бачу це таким прекрасним.
Вона посміхнулася.
— Напевно, тому що ти не один.
Він подивився на неї, його погляд був глибоким і теплим.
— Можливо, ти права.
Танець без музики
— Хочеш дізнатися, що роблять у таких місцях? — запитав він з усмішкою.
— Що саме? — здивовано запитала вона.
— Танцюють, — відповів він, простягаючи їй руку.
— Але тут немає музики, — засміялася вона.
— Вона нам не потрібна, — сказав він.
Ясмін трохи вагалася, але потім поклала свою руку в його. Він повільно повів її в танці, їхні кроки були легкими, наче вони пливли по воді. Вітер злегка грав із її волоссям, а його очі не відривалися від її обличчя.
— З тобою я почуваюся живою, — зізналася вона.

— А я вперше відчуваю себе кимось більшим, ніж просто тінню, — відповів він.
Їхні рухи уповільнилися, і Даміян обережно обійняв її за талію, наблизивши до себе. Їхні обличчя були так близько, що вона могла відчути його подих.
Ніжні зізнання
— Ти знаєш, що ти змінила мене, правда? — запитав він, його голос був глибоким і тихим.
— Я не хотіла тебе змінювати, — відповіла вона, дивлячись йому в очі. — Я просто хотіла, щоб ти залишався собою.
— І це найцінніше, — сказав він. — Ти бачиш мене таким, яким я є, а не таким, яким я був.
Її рука мимоволі торкнулася його щоки, і він закрив очі, ніби цей дотик був для нього чимось святим.
— Ти вартий любові, Даміян, — сказала вона.
Він повільно відкрив очі й узяв її руку у свою.
— А якщо я скажу, що я вже її знайшов?
— То я спитаю, чи можу я бути її частиною, — прошепотіла вона.
Даміян усміхнувся й нахилився ближче, цього разу їхній поцілунок був глибшим, ніж раніше, сповненим тепла і ніжності.
Спільна обіцянка
Вони сіли біля озера, дивлячись на воду, яка відображала зірки. Даміян зняв свій перстень — стародавній амулет, який носив усе життя, — і поклав його у її долоню.
— Це символ мого минулого, — сказав він. — Але тепер я хочу, щоб він став символом нашого майбутнього.
Ясмін здивовано подивилася на нього.
— Чому ти даєш мені це?
— Бо ти стала частиною мене, — відповів він.
Вона взяла перстень і притиснула до серця.
— І я обіцяю, що ніколи не підведу тебе, Даміян.
Вони залишалися так ще довго, доки небо над ними було наповнене зоряним світлом. Їхній зв'язок ставав міцнішим з кожним моментом, і в їхніх серцях зароджувалася справжня любов, здатна подолати всі перепони.