14

Глава 14: Танець світла і тіні
Після битви з Арвіном між Ясмін і Даміаном утворилася невидима, але відчутна нитка зв’язку. Він ніколи не відходив далеко, мовчки спостерігаючи за нею. Вона помічала, як його погляд довго затримується на ній, особливо коли вона розмірковувала або тренувалася.
Каель, навпаки, здавався більше занепокоєним. Він продовжував нагадувати, що попереду ще багато роботи, але його слова нерідко звучали сухо й навіть різко.
Розмова біля вогню
Одного вечора, коли вони розташувалися табором у лісі, Ясмін сиділа біля вогню, дивлячись на медальйон. Його сяйво було м’яким, майже заспокійливим. Даміян підійшов до неї й сів поруч, намагаючись не злякати її тишу.
— Про що думаєш? — запитав він після довгого мовчання.
Ясмін глянула на нього. Його обличчя було освітлене полум’ям, і в його темних очах блищали іскри вогню.
— Думаю про те, що буде далі. Що буде зі мною... і з нами всіма.
Даміян нахилив голову, уважно дивлячись на неї.
— Ти змінилася. Але це добре. Ти стала сильнішою, більш рішучою.
— А ти? — запитала вона. — Ти теж змінився, Даміян.
Він зітхнув.
— Можливо. Я ніколи не думав, що зможу довіряти людині. А тепер я дивлюся на тебе... і це лякає мене більше, ніж будь-який ворог.
Ясмін здивувалася, почувши це.
— Чому?
— Бо ти змушуєш мене відчувати те, що я вважав давно втраченим, — відповів він, його голос був тихим, але щирим.
Втручання Каеля
Раптом вони почули, як хтось наблизився. Це був Каель. Він виглядав незадоволеним.
— Ми тут не для того, щоб вести особисті розмови. Темрява ще не зникла, і нам потрібно бути готовими до всього.
— Каель, ми всі втомилися, — сказала Ясмін, намагаючись заспокоїти його. — Не потрібно постійно нагадувати про небезпеку.
— Я лише кажу те, що повинен, — відповів він різко. Його погляд зупинився на Даміані. — І раджу не забувати, що демон не завжди буде на твоєму боці.
— Досить, Каель, — сказав Даміян, підводячись. — Я тут не для того, щоб доводити свою вірність. Я захищаю Ясмін, тому що я хочу цього.
Каель зітхнув і відвернувся.
— Робіть, що хочете. Але якщо ти зробиш їй боляче, демон, я буду першим, хто зупинить тебе.
Він пішов у темряву, залишивши Ясмін і Даміана наодинці.
Зближення
— Він має рацію, — сказала Ясмін, дивлячись у вогонь. — Я досі не знаю, чи можу довіряти тобі повністю.
— І ти маєш рацію, — відповів Даміян. — Я демон. У мене було багато темряви в житті. Але з тобою я вперше бачу щось інше. Щось світле.

Ясмін подивилася на нього, відчуваючи, як серце б’ється швидше.
— А якщо я теж помилюся в тобі?
— Тоді це буде твоє рішення, — сказав він, нахиляючись ближче. — Але знай, Ясмін, ти для мене важливіша за все, що я мав раніше.
Його слова були такими щирими, що вона відчула, як тягар сумнівів трохи відступає. Вперше за довгий час вона дозволила собі довіритися своїм почуттям.
— Можливо, ти не такий і темний, як здаєшся, — сказала вона тихо.
Даміян лише посміхнувся, але в його погляді було щось більше — обіцянка захищати її будь-якою ціною.