11

Глава 11: Шлях у гори
Дорога до Храму Світла починалася біля підніжжя величезної гори, схожої на застиглого велетня. Схили були вкриті крижаними скелями, і кожен порив вітру приносив із собою холод, який пронизував до кісток.
Каель першим зробив крок угору, уважно оглядаючи місцевість.
— Тут не лише демони. У цих горах живуть істоти, яких краще не турбувати. Будьте обережні.
Ясмін йшла за ним, уважно слухаючи. Її кроки були впевненими, хоча всередині вона відчувала тривогу. Позаду неї йшов Даміян. Він не розмовляв, але його пильний погляд обстежував кожен камінь, ніби він чекав на напад із будь-якого боку.
— Що це за істоти? — запитала Ясмін, порушуючи тишу.
— Льодові вартові, — відповів Каель. — Вони — захисники гір, стародавні духи, які служать лише тим, хто довів свою силу та чистоту намірів.
— Чудово, ще одне випробування, — буркнув Даміян.
Засідка Арвіна
Вони піднялися на перший плато, коли раптом повітря стало важким, ніби його наповнили злість і ненависть. Ясмін зупинилася, відчуваючи щось недобре.
— Він тут, — тихо промовив Даміян, його рука вже тримала меч.
Із густого туману попереду виринув силует. Це був Арвін — високий демон із чорними крилами та вогнем у очах. Його броня сяяла темною магією, а в руках він тримав важкий меч, який здавався продовженням його самого.
— Даміян, мій зрадник, — промовив Арвін із саркастичною посмішкою. — Ти знову кидаєш мені виклик?
— Твої плани — це хаос і смерть, Арвіне, — відповів Даміян, його голос був холодним. — Я більше не твій слуга.
Арвін кинув погляд на Ясмін і Каеля.
— І ти привів із собою дітей? Як мило.
Ясмін відчула, як її серце стискається від страху, але вона не дала цьому показатися.
— Ми не діти, — сказала вона твердо. — І ми не дозволимо тобі завадити нашому шляху.
Арвін розсміявся, його голос лунав горами, ніби грім.
— Сміливість! Але чи вистачить її, щоб пережити це?
Він підняв руку, і з землі вирвалися демони, що нагадували тіні. Вони рухалися швидко, оточуючи групу.
— Приготуйтесь, — сказав Каель, піднімаючи посох.
Битва на плато
Ясмін, Даміян і Каель стали спина до спини, борючись із демонами. Каель створив захисний бар'єр, що тримав тіней на відстані, але їх було занадто багато.
Ясмін стиснула медальйон, відчуваючи, як світло в ній починає пульсувати. Вона підняла руку, і з її долоні вирвалося сліпуче світло, розсіюючи тіні.
— Це щось нове, — пробурмотів Даміян, рубаючи ворогів своїм мечем.
— Зосередься! — вигукнула вона, знову направляючи свою силу проти демонів.
Арвін уважно спостерігав за битвою. Його посмішка зникла, коли він побачив, як Ясмін використовує силу медальйона.
— Ця сила не належить тобі, — сказав він, крокуючи до неї.
Даміян кинувся вперед, щоб перехопити Арвіна, але демон лише махнув рукою, і його збило хвилею темної магії.
— Ти повинен зосередитися на справжньому ворогу, — сказав Арвін, звертаючись до Ясмін. — Покажи, на що ти здатна.
Сила світла
Ясмін відчула, як у її грудях наростає хвиля енергії. Вона підняла медальйон, і світло з нього стало яскравішим, ніж будь-коли.

— Я не боюся тебе, — сказала вона, спрямовуючи свою силу прямо на Арвіна.
Світло вдарило в нього, і він відступив на кілька кроків, здивований її силою.
— Це неможливо...
— Ти недооцінив мене, — відповіла Ясмін, зробивши крок уперед.
Каель завершив своє заклинання, і земля під Арвіном почала тремтіти, утворюючи тріщини. Даміян, оговтавшись від удару, кинувся на демона, завдаючи потужного удару мечем.
Комбінована атака змусила Арвіна відступити. Він зник у темному вихорі, але його голос лунав у повітрі:
— Це ще не кінець. Я повернуся за тобою, Ясмін.
До вершини
Коли Арвін зник, демонічні тіні теж розчинилися. Група залишилася стояти на плато, важко дихаючи після битви.
— Це було... непросто, — сказала Ясмін, оглядаючи їх.
Даміян посміхнувся, витираючи меч.
— Але ти впоралася.
Каель кивнув.
— Ми маємо рухатися далі. Храм вже близько, але Арвін не залишить нас у спокої.
Ясмін подивилася на вершину гори, де сяяло світло Храму.
— Я готова.