5

Глава 5: Битва на галявині
Ясмін стояла нерухомо, відчуваючи, як її серце стискається від страху. Тіні між деревами почали ворушитися, і з них виходили високі постаті. Їхні очі світилися червоним, а обличчя ховалися під капюшонами чорних плащів.
— Хто це? — пошепки запитала вона у Даміана.
— Мисливці, — відповів він, не зводячи очей із прибулих. — Демони, які полюють на напівкровок, щоб використати їхню силу.
— Їх багато... — почала Ясмін, але Даміян перебив її.
— Саме тому ти мусиш слухати мене. Не панікуй. Відчуй свою силу й направ її.
Один із демонів виступив уперед. Його голос був хрипким, ніби він говорив крізь дим.
— Даміян, ти дійсно вирішив захищати її? Це кінець твоєї гри.
— Мені не потрібні ігри, — відповів Даміян, його голос став крижаним. — Ви знаєте, чим це закінчиться, якщо наблизитеся.
Демон засміявся, але сміх був лунким і глузливим.
— Нас більше, а ти лише один. Та й вона... — він подивився на Ясмін, наче на здобич. — Вона слабка. Віддай її, і ми залишимо тебе живим.
— Вона сильніша, ніж ти думаєш, — сказав Даміян, опускаючи руку до меча, що висів у нього на боці.
Тим часом Ясмін відчувала, як у її грудях знову розпалюється те саме тепло, яке вона пробудила під час тренування. Вона зосередилася, намагаючись заспокоїти себе.
— Ясмін, — сказав Даміян, не обертаючись до неї. — Запам'ятай: вони бояться світла. Використовуй його.
Демони раптом кинулися вперед. Їхні рухи були швидкими, майже нелюдськими. Даміян вистрибнув уперед із блискавичною швидкістю, витягуючи меч, який засяяв чорним полиском.
— Захищайся! — крикнув він, відбиваючи атаку одного з демонів.
Ясмін підняла руки, намагаючись направити свою силу. Вона закрила очі й уявила, як світло в її тілі проривається назовні. Раптом її руки засяяли яскравіше, ніж раніше, і вона відчула, як енергія виривається з неї.
Коли вона відкрила очі, срібляста хвиля світла розійшлася навколо неї, відштовхуючи найближчих демонів. Один із них загарчав і відступив, закривши очі від яскравості.
— Добре! — крикнув Даміян, продовжуючи битву. Його меч розсікав повітря, відкидаючи одного ворога за іншим. — Тримай їх на відстані!
Але демони були настирливими. Один із них раптом з'явився за спиною Ясмін і простягнув руку до неї. Вона встигла обернутися, але не знала, що робити.
— Бий! — голос Даміана був гучним і наказовим.
Ясмін інстинктивно простягнула руку, і з неї вирвався промінь світла, який ударив демона в груди. Він закричав і зник у клубах чорного диму.
Її ноги затремтіли, але вона зуміла втриматися на місці.
— Я зробила це! — вигукнула вона, дивлячись на свої руки.
— Не розслабляйся! — крикнув Даміян, захищаючи її з іншого боку. — Це ще не кінець!
Останні демони відступали, але один із них, найвищий, виглядав сильнішим за інших. Він підняв руку, і навколо нього почала крутитися чорна магія.
— Ось і ти, спадкоємнице, — сказав він, дивлячись на Ясмін. — Ти ще не розумієш своєї сили, але скоро ми це виправимо.
Він кинув чорний згусток енергії в її бік. Ясмін злякалася, але Даміян кинувся вперед, закривши її собою. Чорна магія вдарила його в плече, і він з силою впав на землю.
— Даміяне! — крикнула Ясмін, але він підняв голову, стискаючи зуби від болю.
— Ти маєш закінчити це, — прохрипів він.
Ясмін підняла руки, знову уявляючи сріблясте світло. Вона спрямувала всю свою силу в одного демона, її руки затремтіли від напруги, але вона не зупинялася. Світло стало яскравішим, а потім вибухнуло, розсіюючи темряву навколо. 

Коли вона відкрила очі, галявина була порожньою. Усі демони зникли.
Вона кинулася до Даміана, який сидів на землі, тримаючись за плече.
— Ти в порядку?
— Ти впоралася, — сказав він із посмішкою. — Але це тільки початок.