4

Глава 4: Вибір між світами
На світанку Ясмін стояла на краю лісу. Холодний вітер торкався її обличчя, але вона не зупинялася. Після розмови з матір'ю вона знала, що лише одна людина — чи, точніше, істота — може допомогти їй зрозуміти, що робити далі.
Вона увійшла до лісу, і з кожним кроком їй здавалося, що дерева спостерігають за нею. Нарешті, вона дійшла до тієї самої галявини, де вперше зустріла Даміана.
— Я знав, що ти прийдеш, — пролунав його голос із тіні.
Ясмін озирнулася і побачила його. Він стояв під деревом, схрестивши руки на грудях. Його світлі очі пильно дивилися на неї.
— Ти був правий, — почала вона, підходячи ближче. — Моя мати розповіла мені про мого батька і про те, ким я є.
— І як ти це прийняла? — спокійно запитав Даміян.
— Я не знаю, як це прийняти, — відповіла Ясмін, опускаючи голову. — Але якщо я справді можу відкрити портал між світами, то що це означає для мене?
Даміян підійшов до неї ближче, його голос став серйозним.
— Це означає, що твоє життя більше не належить тільки тобі. Демони будуть полювати на тебе, бо твоя кров — це їхній квиток у світ людей.
— А ти? — раптом запитала вона, дивлячись йому прямо в очі. — Чому ти допомагаєш мені?
Він на мить замовк, потім сказав:
— Тому що я знаю, як це — бути між двома світами. Бути чужим скрізь.
— І що мені тепер робити? — її голос затремтів.
— У тебе є два шляхи, — відповів Даміян. — Ти можеш спробувати сховатися, як це робила твоя мати. Але знай, що це не врятує тебе назавжди. Або ж ти можеш навчитися керувати своєю силою і захищати себе.
— Як я можу це зробити? — запитала Ясмін.
Даміян підняв руку, і навколо його долоні засяяли темні іскри.
— Я можу навчити тебе. Але це небезпечно. Твоя сила притягуватиме не лише демонів, а й тих, хто захоче використати тебе у своїх цілях.
— Я готова, — відповіла вона твердо, хоча в її голосі все ще чувся страх.
Він кивнув, але його обличчя залишалося похмурим.
— Добре. Але запам’ятай: якщо ти ступиш на цей шлях, дороги назад не буде.
— Я знаю, — сказала Ясмін.
Даміян простягнув руку до неї.
— Тоді йди за мною.
Вони разом увійшли в глибину лісу. Дерева навколо ставали все густішими, а повітря важчим. Ясмін відчувала, як кожен її крок наповнюється новим сенсом.
Перший урок
Вони зупинилися на невеликій галявині, де тьмяне світло пробивалося крізь гілки дерев. Даміян повернувся до неї.
— Для початку ти повинна відчути свою силу, — сказав він. — Вона завжди була в тобі, але ти її придушувала.
— Як? — запитала вона, відчуваючи, як її серце пришвидшено б’ється.
— Закрий очі, — наказав він.
Ясмін зробила, як він сказав. Вона почула, як навколо неї шелестять дерева, відчула прохолодний вітер на своїй шкірі.
— Зосередься, — продовжив Даміян. — Відчуй свою кров. У ній прихована магія. Вона як річка, що тече всередині тебе.
Спочатку вона нічого не відчувала, але поступово в її грудях почало виникати тепло. Воно розливалося по всьому тілу, ніби хвиля.
— Я щось відчуваю, — прошепотіла вона.
— Добре, — сказав Даміян. — Тепер уяви, що це тепло виходить назовні.
Ясмін зосередилася, і раптом із її долонь вирвався слабкий світловий спалах. Вона відкрила очі й побачила, як її руки сяють м'яким сріблястим світлом.