Розділ третій

Перш, ніж я розповім вам, як познайомився з Мірою Гамриш, хочу, щоб ви коротко почули від мене про її минуле.

Міра сказала неправду, коли представилася кореспондентом. Останні п'ять років вона була… кишеньковою злодюжкою. Якщо ви не знаєте, що це означає, то дістаньте пачку грошей десь у людному місці, і незабаром з'явиться особа, яка витягне у вас ці гроші, перш ніж ви помітите. Ця людина й називається кишеньковим злодієм.

Не знаю ким була Мірина мати, але батько Міри був фокусником, який цим своїм давнім ремеслом заробляв на життя, а Міра їздила разом з ним. Коли їй виповнилося п'ятнадцять, батько вирішив, що вона неодмінно має стати його помічницею. Міра з ентузіазмом навчалася, і через три роки їй не було рівних за артистизмом та швидкістю виконання всяких трюків. Вона, наприклад, вільно могла зняти з чоловіка сорочку так, що він цього навіть не помічав. До речі, ремінь також! Загалом кажучи, вона стала справжнім майстром.

Але одного вечора сталося дещо, що докорінно змінило її долю. Після вистави Мірин батько прийшов із хлопцем, який ну просто дуже хотів познайомитися з нею. Хлопець той був бізнесменом, який по справах заїхав у це містечко на пару днів. Побачивши Міру, він був вражений її зовнішністю і, в свою чергу, вирішив вразити її своїми грошима.

Старий Гамриш не заперечував, щоб він запросив його дочку на вечерю, бо знав, що вона нічого зайвого тому хлопцю не дозволить і, у разі чого, може за себе постояти.

Молодика звали Гришко Крамаренко. Вони з Мірою пішли до ресторану, де він замовив розкішну вечерю. Але Гришко Крамаренко зробив необачну помилку – Міра побачила в нього товсту пачку грошей… Стільки грошви вона ніколи у житті не бачила! Вигляд у Гришка був такий набундючений, що вона вирішила його… налякати. Непомітно витягти в молодого чоловіка гроші було для неї дрібницею. І коли настав час платити за рахунком, в Гришка Крамаренка трохи не стався інфаркт, адже всі його гроші зникли невідомо куди. Він театрально схопився за серце, а коли понабігли офіціанти та пришкутильгав червонопикий директор ресторану, Міра злякалася. Люди дивилися на них, директор щось бурмотів щодо поліції, і в неї просто не вистачило духу повернути гроші і пояснити, що це був лише жарт. Гришку й на думку не спало, що його супутниця його обікрала! Збентеження та рум’янець від сорому на обличчі Мири виявилися для неї чудовим алібі. А Крамаренко був занадто засмучений, щоб збагнути, що фокусниця за столом – це якраз єдине можливе пояснення того, що сталося.

Потім до столика підійшов чоловік років п’ятдесяти, що вечеряв за сусіднім столиком. Він побачив Міру, щойно вона увійшла до ресторану. Блондинки досі були його слабкістю, і він за своєю давньою звичкою просто не міг пропустити такого випадку. Спочатку він люб’язно поспівчував, дівчині, що вона потрапила в таку неприємну ситуацію через свого супутника, а потім витяг свій пухкий гаманець і заплатив за рахунком.

– Моя машина біля входу. Я підвезу вас додому, – солодко посміхнувся чолов’яга.

Міра досі пам'ятає, як вийшла з ресторану. Тільки в машині вона прийшла до тями. Її рятівник представився як Данило Верба. Міра одразу зрозуміла, що з ним будуть складнощі. Навряд чи він сплатив рахунок із благодійності. Вона сказала, що її ім'я Аліна Коровай, і зупинилася вона у готелі Затишок.

Вони рушили. А оскільки готель був у протилежній їхньому руху стороні, то про плани Данила Верби зовсім неважко було здогадатися.

Свого часу, коли старий Гамриш зрозумів, що його дочка буде дуже привабливою дівчиною, він навчив її кільком трюкам, і Міра завжди впевнено почувала себе наодинці з чоловіками, знаючи, що може постояти за себе.

Однак, Данило Верба, у свою чергу, не бачив причин, чому б йому не отримати нагороду за сплачений у ресторані рахунок. Тому, виїхавши за місто, він повернув на схил пагорба і зупинив машину.

Міра була абсолютно спокійна, хоча їй не терпілося перевірити поради батька у дії. Тому, як тільки Верба зупинив машину і спробував обійняти Міру, вона розмахнулась і вдарила його ребром долоні під ніс. Удару було завдано дуже сильно й точно. Перенісся у Верби хруснуло, з очей полилися сльози, і він осів, як проколотий м'яч.

Міра спокійно відчинила двері автівки й розчинилася у темряві. Лише за кілька хвилин вона виявила, що тримає в руці Данилин гаманець. Коли це сталося – лишилося для неї загадкою. Оскільки повертати гаманець було повним безглуздям, Міра склала всі здобуті за вечір гроші разом і рушила пішки назад до міста.

Вже вночі, у своїй спальні, вона перерахувала гроші. Там виявилося дев’ятнадцять тисяч двісті сімдесят гривень та чотириста доларів на додачу. Усього за один вечір!

На щастя, наступного ранку вона з батьком поїхала в інше місто, отже можно було не  пройматися щодо зустрічі з Крамаренком та Вербою.

Після цього випадку вона ще два роки працювала з батьком, а потім, не говорячи йому ані слова, взяла спакувала торбу і поїхала. Без жалю, з надією на свій шанс у житті.

Насамперед, вона купила собі уживаний «паджеро». На той час вона мала близько шести тисяч вісімсот доларів. Батькові вона залишила записку, що хоче почати нове життя і просила турбуватися про неї. Правда, він у будь якому разі не хвилювався б, бо завжди більш за все переживав тільки за свою персону.

Отже, Міра сіла в машину і поїхала на південь, подалі від смертельно набридлих міст і містечок центральної України, якими вона їздила все своє життя.

Якось, кілька років тому, вона бачила в журналі пейзажі Середземномор’я,  і тепер була сповнена рішучості потрапити туди. Але поки вона вирішила задовольнитися Одесою, бо європейська цивілізація з її зневагою до готівки, на зміну якій прийшли безглузді банківські картки, ще недостатньо готова для знайомства з Міриною загадковою персоною. 

Наступні два роки вона іноді виступала у нічних клубах, але основним джерелом доходів були гаманці випадкових знайомих. І завжди вона дотримувалась граничної обережності, а її дивовижні пальці ніколи її не підводили. Тепер вона могла витягнути гаманець, взяти тисячу-другу або кількасот доларів  і покласти гаманець знову в кишеню власника, так що той нічого не відчував і не підозрював.