Глава 42

Даніель

 Я все частіше і частіше повертався думками до розмови з Мікою, а її слова про справжність почуттів не давала мені спокою. Я ніколи і нікого не любив до її появи й тому не знав, це захоплення чи справді любов.

 Був у мене один випадок, коли я дійсно захопився дівчиною й у тому, що це було захоплення був впевнений, бо ніколи її не бачив та й не знав, хто вона така.

 Моє навчання у Брайтоні було суцільною пригодою. Молодий, красивий байкер із незвичним кольором очей та модельною зовнішністю, я завжди був популярним серед дівчат. У більшості випадків потрібно було лише глянути на дівчину, посміхнутися чи підморгнути, як вона ставала моєю, але далі кількох зустрічей і сексу не заходило. Я не хотів ніяких стосунків, а насолоджувався життям та тими дарами, які воно мені давало.

 У свої тенета мене хотіли заманити різноманітної зовнішності та статусу дівчата, але я одразу ж давав їм зрозуміти, що мене не цікавлять стосунки, а тільки секс.

 Мені все завжди давалося легко, вмів крутитися у повсякденному житті дуже вміло і завжди виходити сухим із води.

 Але на моєму шляху стала якась незнайомка, яка була мені не по зубах.

 За словами дівчини, звали її Еммі, але у це я не дуже вірив. У нас зав’язався діалог по WhatsApp, вона мені скидала фото частин свого тіла, розказувала про захоплення, мрії, але відмовлялася зізнатися у тому, хто вона та як виглядає. Знав тільки те, що вона вчиться у тому ж навчальному самому закладі, що і я.

 Від початку листування я почав вдивлятися в очі дівчатам, звертати увагу на їх фігуру, шукав схожість з Еммою, але все було марно. Як я не старався, не міг розгадати загадку.

 Однією із її мрій була тату, а саме квітка волошки чи василька, хто як називає. І одного дня мені прийшло повідомлення — фото тієї самої волошки, вона була набита із правого боку на талії, а пелюстки досягали до грудей.

 На її тоненькій талії це тату виглядало ідеально.

 Під фото було текстове повідомлення :

 "Це тату відображення моєї душі та характеру"

 Я зайшов у Інтернет та прочитав значення.

 Волошка — це символ чистоти й вірності, але не відсторонено холодної, як лілія, а здатної до ніжної та творчої любові. Простий та відкритий характер власниці цього зображення поєднується з життєвою стійкістю і внутрішньою силою, гармонією і спокійністю. Вона готова всім серцем відповісти на любов, але попереджає, що її душа волелюбна і вимагає поваги.

 За допомогою цього повідомлення я трішки більше зрозумів її характер та ставлення до життя, до любові, але не був певен, що зможу дати їй ту любов, ту свободу, тому ще більше став вимагати побачення із нею, занадто сильно вона мене зацікавила.

 З тих фото, що Еммі робила для мене, у моїй голові складалася картина її тіла, але не обличчя. Я боявся, що вона не у моєму смаку і що після зустрічі із нею розвіється та загадковість, той інтерес, а я не виправдаю її сподівань.

 Вона стала моєю залежність. Я наче маленьких закоханий хлопчик чекав її повідомлення чи відповіді на мої. Перед сном гортав папку із її фото, вимальовував свою загадкову дівчинку у голові та чекав зустрічі із нею.

 Еммі все ж таки погодилася на зустріч, вона мала відбутися біля моря на пірсі перед заходом сонця. Я радів, наче мала дитина, але і боявся майбутнього.

 Я купив красивий букет волошок та взяв сумку для пікніка із їжею та вином. Чекаючи на Еммі, радів майбутній зустрічі, а серце вистрибувало від хвилювання. Помітив, що поводився дуже дивно навіть для самого себе.

 Зазвичай я нахабний, брутальний, наполегливий, беру те, що хочу, але стоячи на пірсі біля моря, був протилежністю сам собі.

 У кінцевому результаті я простояв до пізнього вечора та зустрів захід сонця сам.

 — Який же ти дурний! — обзивав себе. — Ти повірив якійсь дівчині і повівся на пастку, як шмаркач! І все заради чого?

 Після цього випадку змінив номер телефону і продовжив звичний для себе спосіб життя, для мене більше не існувало дівчини із татуюванням волошки!

 Я зневірився у дівчатах і тому, мабуть, так вчинив із Мікою, а вона такого не заслуговує.

 Більше на телефон не приходили повідомлення від Еммі. Може це через те, що не могла дізнатися мій новий номер, а може через те, що не захотіла. У глибині душі я сподівався, що ось-ось до мене підійде дівчина і скаже, що вона та сама Еммі.

 Спершу я сумував за її спілкуванням, але із часом все забулося іншими дівчатами, дискотеками, катанню на байку та врешті-решт переїздом назад у Київ.

 Провівши паралель, я підсвідомо розумів, що Міка, як і Еммі, була захопленням. Але різниця у тому, що я по-свинськи вчинив з Домінікою, а Еммі зі мною.

 Сподіваюся, що з часом дізнаюся, хто ж ти така, Еммі, бо у мене до тебе є одне питання, яке не дає спокою.