Глава 30

Домініка

З самісінького ранку я приймала привітання з днем народження, але ще більше чекала 19:30, тому що у цей час була запланована зустріч з Данею. За цих кілька днів, коли його не було в місті, я встигла дуже скучити.

 Почала збиратися з обіду, детально продумавши свій образ. Після двох годин, проведених у гардеробній кімнаті, я зупинила свій вибір на обтислій червоній сукні. Вона була приталеною до стегон, а від них йшла на розширення. Довжина була до колін, а достатньо глибокий виріз на грудях робив мене сексуальною. Під сукню я одягнула червоного кольору білизну з мереживом, а на ногах красувалися чорні замшеві босоніжки на високих підборах і до них я підібрала чорну замшеву сумочку на тоненькому ланцюжку. Завила волосся та нанесла святковий макіяж.

 Я вже була готова, коли почула дзвінок у двері. Цікаво, хто б це міг бути? Наче нікого не чекала, а Даня мав зателефонувати, коли під'їде. З цими думками відчинила двері і побачила перед собою великий букет троянд, ніжно-рожевого кольору.

 — Привіт, імениннице. Пустиш на поріг?

 — Привіт, Даню. Заходь. А чому ти не подзвонив?

 — Двері під'їзду були відчинені і я вирішив зробити тобі сюрприз. Вітаю з днем народження, моя Джульєтто! Це тобі.

 — Дякую, Ромео, — я забрала букет та потягнулася за поцілунком.

 — Це ще не все, — промовив Даня у мої губи.

 Він вийшов у коридор та заніс у квартиру велику коробку, перев'язану бантом.

 — Що там усередині? — з посмішкою поцікавилася я.

 — Відкрий і дізнаєшся.

 Він поклав коробку на тумбочку біля ліжка і я почала розв'язувати бант і вміст мене неабияк здивував! У коробці був шолом до мотоцикла ніжно-блакитного кольору та шкіряна куртка такого ж кольору, а на дні лежав маленький конверт з моїми правами та відкритою категорією на мотоцикл. Сказати, що я була здивована, це нічого не сказати!!! Я підбігла до хлопця, міцно обійняла його та поцілувала.

 — Дякую за такий оригінальний подарунок. Мені дуже сподобалося, чесне слово!

 — Я радий, що він тобі до вподоби. Переживав, що не сподобається.

 — Ти що жартуєш? Мені таких подарунків ще ніхто ніколи не робив! Дякую, дякую, дякую!

 Ми не поїхали у ресторан, як я думала. Він привіз мене на дах звичайної багатоповерхівки. Даня все продумав наперед, тут було надзвичайно красиво. В центрі стояв невеличкий стіл з накритою вечерею на двох, о круг нього великі білі гелеві кульки, які світилися із середини різними кольорами. Коли ми сіли за стіл, підійшов офіціант, налив нам вина і подав вечерю.

 До кінця вечора ми випали з реальності і перенеслися у світ казки, тоді я була на сьомому небі від щастя. Вечір плив у романтичній атмосфері. Ми їли смачну вечерю, пили вино та милувалися заходом сонця. Старалася пити в міру, бо на сьогодні в мене були плани на тіло хлопця. Але розслабитися потрібно було, бо чим ближче закінчення вечері, тим більше я нервувала.

 Коли Даня віз мене додому, зателефонував Андрій і попросив у нього якісь документи і вони йому були потрібні вже сьогодні. Я не розпитувала нічого, адже це не моя справа. Машина зупинилася і Даня вийшов на зустріч до хлопця, а я залишилася чекати у машині.

 Під час розмови Даніель дуже нервував і це було помітно по його обличчю та поведінці. Час від часу хлопці поглядали у бік машини, на якій ми приїхали. Мені це здалося дивним і цікавість взяла гору. Я тихенько відчинила вікно у машині так, щоб з'явилася маленька шпаринка, але мені було цього достатньо, щоб почути суть розмови.

 — Ти пам'ятаєш, що у тебе залишилося ще шість дні до кінця суперечки? — питав Андрій, а я ще більше почала прислухатися до розмови.

 — Ти мені дуже часто нагадуєш, щоб я про це не забув!

 — Потрібні докази, що ти зміг її у себе закохати. Секс не рахується.

 — І навіщо я пішов у тебе на повідку? — говорить роздратовано Ден.

 — Не забувай, що якщо ти відмовишся від суперечки, то я стаю головним у клубі. В тебе тільки один вихід — її слова любові до тебе.

 — Мені час, — стримуючи емоції відповідає Даня.

 Після цих слів я швиденько зачинила вікно та увімкнула музику. Від почутих слів я була в ступорі і не знала, що мені робити. Якби не алкоголь у моїй крові, то розплакалася б давно.

 Так! За той час, що ми будемо їхати до моєї квартири потрібно придумати, що робити. Йому потрібні тільки мої слова любові, якщо я правильно все зрозуміла, а чи буде інтим немає значення у суперечці. Блін... і що мені робити? Переспати з ним і кинути чи сказати, що я все знаю? А може розплакатися або краще стукнути його чимось? У моїй голові була справжня каша.

 Якщо йому потрібні слова моєї любові і докази цьому, то я їх йому дам...можливо. А сьогодні буду дотримуватися свого плану, а завтра буду плакати і, можливо, шкодувати про сьогоднішню ніч. Але це буде потім! Цей день народження я ніколи не забуду!

 Машина зупинилася і хлопець вийшов мене провести до будинку. Було видно, що він надто знервований, але я вдавала, що цього не помічаю. Ми почали цілуватися і з кожною секундою поцілунок ставав все пристраснішим. Перервавши його, я відчинила двері машини, витягнула ключі та увімкнула сигналізацію. Тоді взяла хлопця за руку і потягнула у бік під'їзду. Ох, який же він у ту хвилину був розгублений.

 Ми зайшли у квартиру й одразу ж з порога Даня накинувся на мене з поцілунком, а я своєю чергою була вдячна йому за такі дії, адже не мала уявлення, що буду робити, коли переступлю поріг квартири й тому з не меншою пристрастю відповідала на його дії. Він підійняв мене за попу, а я обвила його талію ногами. У такому положенні ми дісталися до ліжка. Я так захопилася своїми емоціями, що й не зрозуміла, як ми опинилися в одній білизні.

 Мої руки жили своїм життям, так само як і його. Він обсипав моє тіло гарячими поцілунками, час від часу покусуючи його. Я віддалася в руки цій ситуації, а мої мурашки переміщувалися по тілу з шаленою швидкістю, пританцьовуючи при цьому.