Блокнот правди

Глава 6

Глава 6. Брехня заради правди

Я сидів у класі разом з Олею, коли пролунав голос директора в гучномовці:

— Терміново до мого кабінету.

Моє серце застрибало. Ми переглянулись, піднялись і пішли. Було страшно.

Коли ми зайшли до кабінету, директор сидів за столом, похмурий, з очима, які пронизували наскрізь.

— Сідайте! — гаркнув він. — Звідки ви це знаєте? Хто вам сказав? Що ви бачили?!

Його голос був сильний, злий, напружений. Кабінет наче затремтів. Але ми були готові.

— Це… нам сказала якась дівчинка з молодших класів… — промовив я невпевнено. — Ми й самі не повірили спочатку… але вона показала нам фотографії.

Оля кивнула. Ми робили вигляд, ніби нічого не знаємо.

— Це… це все, що ми бачили. Більше нічого.

Директор уважно нас розглядав. Мовчав. Напруга в повітрі стала нестерпною.

— Гаразд… — сказав він нарешті. — Ідіть. Але якщо ви збрехали…

Ми швидко вийшли з кабінету, не сказавши більше ні слова. В голові шуміло. Ми збрехали. Але це — заради правди.

Того дня директор так і не знайшов ту загадкову “дівчинку з молодших класів”. Бо її не існувало.

Але я вже знав — треба діяти. Потрібні докази. Потрібно вигнати його з цієї школи, поки він не встиг зробити щось гірше.

Ми з Олею пішли по домівках, мовчки. У голові крутилося тільки одне — як довести правду?

Подобається

#2956 в Фентезі
#908 в Молодіжна проза
#322 в Підліткова проза

Відредаговано: 07.05.2025