Глава 5

Глава 5. Перша спроба викриття

Наступив новий ранок. Вчорашній день був жахливим — сильний шторм, дощ, і така нудьга, що здавалося, ніби час зупинився. Але сьогодні було вже трохи краще. Дощ ще йшов, але не такий сильний, просто похмуро, в повітрі — запах вологи та тривоги.

Я вирушив до школи. Там вже була Оля. Я показав їй блокнот. Вона уважно гортала сторінки, поки не дійшла до тієї, де була історія директора. Її очі округлилися.

— Це треба зупинити... Його треба вигнати зі школи, — прошепотіла вона.

Раптом директор покликав одного з учнів — бешкетника, якого всі остерігалися. Але я побачив страх у його очах. Він хотів щось сказати... Я зрозумів — він теж щось підозрює. Можливо, знає більше.

Оля швидко придумала план: вона приверне увагу директора до себе. Коли він йтиме коридором, вона зробить вигляд, що падає просто перед ним. Ідеальний момент.

Так і сталося. Вона пройшла повз, зробила крок — і впала, схопившись за ногу. Директор зупинився й пішов до неї, думаючи, що щось сталось. А я тим часом швидко взяв того хлопця за руку й допоміг йому дістатися до класу.

— Послухай, — сказав я тихо. — Директор небезпечний. Ми знаємо, що він робить. Ми бачили його історію.

Хлопець мовчав, але в його очах була паніка. Він вже щось підозрював.

І ось директор заходить у клас. Він знову тягне хлопця за собою. Але той різко повертається і каже:

— Ви… ви насильник!

У класі запала мертва тиша. Навіть він сам, здається, не вірив, що сказав це вголос. Директор був шокований. Його обличчя змінилося.

— Звідки ви це знаєте?.. — прошипів він. — Хто вам сказав?..

Його погляд став злим. Було зрозуміло — він не залишить це просто так. Він дізнається, як ми це дізнались. І тепер він викликатиме нас до себе...