Глава 1

Глава 1. Таємничий блокнот

Сидячи за партою в старому коридорі школи, я дістав свій рюкзак, щоб підготуватися до уроку української. Раптом щось незнайоме зашурхотіло серед зошитів і пеналів — я витягнув блокнот із гладкою обкладинкою темно–синього кольору.

— Що це за блокнот? — прошепотів я собі під ніс, обережно провівши пальцем по металевому кільцю на палітурці. — І чому він у моєму рюкзаку? Я точно вперше його бачу...

Відчувши легкий холодок здивування, я почав перегортати його сторінки — і скрізь було порожньо. Ні рядка, ні малюнка, ні принта. Я підняв голову і глянув довкола: коридор порожній, і вчителька ще не зайшла до класу.

— Може, хтось підкинув? — подумав я. — Треба знайти ім’я власника...

Та раптом двері класу відчинилися, і вчителька зайшла всередину. Я швидко сховав блокнот до портфеля, але вона, зупинившись біля мене, помітила його край.

— Що це в тебе? — спитала вона суворо, але в голосі промайнула цікавість.

Я мовчки витягнув блокнот і поклав перед нею на парту.

— Я диктую диктант, — сказала вчителька, — а ти чому не пишеш?

Одночасно вона підняла ручку, торкнулася чистої сторінки — і під її пальцями на папері миттєво з’явилися акуратні малюнки: маленький кабінет у її дитячій кімнаті, іграшки на полиці, старий мольберт, де вона колись малювала.

— Ого, як ти гарно намалював… — прошепотіла вчителька, розташувавши ескізи перед собою. — Це дуже схоже на моє життя… Так це ж я!

Вона підняла очі й усміхнулася мені:

— Давай тоді приступимо до диктанту. Ось тобі блокнот назад.

Я обережно взяв його у руки, дивуючись, як порожні сторінки могли знати про її дитинство. Перегортаючи зошит, побачив кілька нових сцен: перший шкільний вхід у старі двері нашої школи, портрет юного вчителя історії, що посміхається з фотографії на дошці оголошень. Усе це я точно не малював — але воно з’явилося в момент, коли вчителька доторкнулася до паперу.

— Цей блокнот… — прошепотів я сам до себе. — Він показує правду про того, хто його торкається?

У клас зайшли однокласники, і тихий шум розмов поглинув мої думки. Перед початком уроку я ще раз глянув на блокнот: біла сторінка у кутку світилася ледь помітною сріблястою облямівкою, ніби чекала наступного «доторку».

Хвилювання і солодкий присмак таємниці застигли в грудях. Я зрозумів: це не просто зошит, а ключ до чужих історій. І мені дуже хотілося дізнатися, які секрети він відкриє далі…