Глава 7

​Діана, Макс, Оля та Кір, об'єднані спільною метою, мчали вулицями міста. Але час був на боці Маріанни. Вони розуміли, що нічого не можуть врятувати одразу: ні Весту, яка була у невідомому полоні, ні блокнот, який уже був у руках ворога.

​Надворі, незважаючи на осінній сезон, було дивно тихо. Небо, яке зазвичай було сірим, стало неприродно оранжевим, але абсолютно безхмарним. Це було моторошне, тривожне світіння, яке не віщувало нічого доброго.

​«Це блокнот, — прошепотіла Оля, дивлячись на дивний колір неба. — Він вже починає діяти. Ми повинні їх знайти! А Веста... де вона?»

​Діана, використовуючи свою швидкість, бігла попереду, вистежуючи будь-які сліди Соні та Лізи, які привели б їх до Маріанни.

​Діана помітила Соні та Лізі у парку, які сиділи на лавці та обговорювали щось, перераховуючи отримані купюри. Четвірка (Макс, Оля, Кір, Діана) оточила їх.

​«Слухайте сюди, ви, продажні душі, — суворо сказав Макс. — Ви не розумієте, що ви накоїли. Веста зараз у полоні у своєї божевільної матері! Ці гроші коштуватимуть цілому місту!»

​Соня і Ліза захищалися, тримаючи свою дистанцію. «Ми просто виконали роботу! Заробили гроші. Яка різниця?» — відрізала Соня.

​«Вона замкнула свою доньку в темниці, і має намір використати блокнот, щоб спалити наше місто! — емоційно вигукнув Кір. — Ми не знаємо, де вона! Ви продали її за гроші!»

Макс розповів правду Софії та Лізі

​Кір, згадуючи про своє прозріння, додав: «Ми розповіли вам правду про блокнот не для того, щоб ви стали багатими! Він – не іграшка! Він знає все про кожного з вас».

​Ліза, яка завжди була більш обережною, відчула, як її серце стискається. Вона подивилася на Соню, потім на Кіра. У їхніх очах не було брехні – був справжній страх. Сума грошей раптом здалася нікчемною.

​«Соню, — тихо сказала Ліза. — Вони правду говорять. Подивись на небо. Це ненормально».

​Прозріння настало. Усвідомлення, що вони стали маріонетками у чужій, зловісній грі, а винагорода була брудна.

​«Гаразд, — нарешті зітхнула Соня, кидаючи пачку грошей на землю. — Ми за вашу сторону. Куди вона пішла? Ми бачили, як вона йшла додому, але… вона була дуже збуджена. І ми не знали, що вона замкнула Весту!»

​Соня та Ліза, тепер об'єднавшись із героями, розповіли всі деталі, які могли згадати. Тепер у команди було більше очей і вух.

​Тим часом, інформація про "Блокнот Правди", яку Кір написав на форумі, перш ніж приїхали Макс та Оля, почала розходитися світом зі шаленою швидкістю. Журналісти, теоретики змови, блогери — всі підхопили цей пост.

• ​В Інтернеті з'явилися десятки відео: "Правда про Блокнот, що впав з неба".
• ​Новинні агенції обережно згадували "дивний феномен у маленькому місті".
• ​Користувачі по всьому світу почали обговорювати, що б вони написали в ньому і як би змінився світ, якби всі дізналися правду.

​Інформація дуже сильно почала йти світом.

​Маріанна, замкнувшись у своєму кабінеті, тримала блокнот. Її обличчя світилося від торжества. Вона перегортала сторінки, які, здавалося, відповідали їй, наповнюючи голову новими знаннями.

​Вона хихотіла і сміялася сама до себе.

​«Вони думали, що це лише щоденник? — прошепотіла вона, звертаючись до порожньої кімнати. — Ні, це ключ! На цьому блокноті не тільки можна бачити правду про людину, а й загадати бажання! Це інструмент Творіння!»

​Вона знайшла чисту сторінку, взяла ручку і почала, повільно, з насолодою, малювати. Вона зображала своє місто, але на малюнку воно було охоплене полум'ям. Будинки горіли, небо було чорне від диму, а люди тікали в паніці.

​Це не був швидкий процес. На це потрібно було багато часу. Кожна проведена лінія, кожен штрих, наближав реальність до її зловісного задуму. Але оранжеве світіння на вулиці вже натякало на енергію, яку блокнот вивільняв для її бажання.

​Маріанна була в захваті. Вона була архітектором нового, хаотичного світу.