Глава 3

​Оля та Макс, спустошені раптовим зникненням "Блокнота Правди", одразу розпочали лихоманкові пошуки. Їхня перша думка була: "Якщо про нього хтось дізнається, це може змінити світ. Багато хто дізнається правди!"

​Макс провів наступну годину за комп'ютером, вводячи в пошуковики найнеймовірніші комбінації: "літаючий блокнот", "неонове блакитне сяйво", "щоденник, що розповідає правду". Оля, тим часом, переглядала місцеві новини та чати, шукаючи будь-які повідомлення про незвичайні інциденти.

​Нічого. Жодної згадки про дивний політ, про дивний предмет, що впав з неба. Блокнот зник безслідно, не залишивши у мережі жодного цифрового сліду. Це лише посилило їхню тривогу: таємниця залишилася їхньою, але тепер вони не могли її контролювати.

​Тим часом, мати Вести, яку зватимуть Маріанна, діяла швидко і рішуче. Вона тримала блокнот при собі весь ранок, а потім, з обережною хитрістю, реалізувала свій план. Вона вийшла на заднє подвір'я. Вікна їхнього будинку виходили на тиху задню вулицю, а низький паркан забезпечував достатню приватність.

​Маріанна обмотала блокнот міцним шнуром, сховала його в міцний металевий контейнер, а потім опустила його у глибоку, заздалегідь підготовлену схованку під старою клумбою. Замаскувавши місце землею та камінням, вона випросталася і хитро усміхнулася — усмішкою людини, яка щойно отримала абсолютну владу. Ніхто не знайде його, крім неї.

​Вона не знала, що на сусідній вулиці в той самий момент пробігала спортсменка на ім'я Діана, що завжди бігала довгі дистанції. Діана, глянувши через невисокий паркан, мигцем побачила, як якась доросла жінка ховає щось у землю, а потім дивно посміхається. Діана була надто зосереджена на своїх секундах і диханні, тому лише знизала плечима. "Дивні сусіди", — подумала вона і побігла далі.

​Наступного дня в школі Кір і Веста почувалися так, ніби несуть на собі весь тягар світу. Вони знали, що накоїли: віддали найпотужнішу таємницю міста в руки людини, яка точно використає її зі злою метою.

​Під час уроку фізкультури, де Діана (спортсменка) була однією з найкращих, вона помітила їхнє похмуре обличчя.

​«Гей, ви двоє, — звернулася Діана. — Ви якісь засмучені. Що сталося? Кір, ти навіть у віджиманнях сьогодні відстаєш».

​Кір зітхнув: «Наша… річ. Дуже цінна річ. Моя мама її забрала і сховала».

​Веста уточнила: «Це блокнот, Діано. Але він не звичайний. Він для нас був дуже важливий».

​Діана раптом завмерла. «Ого. Блокнот… Я вчора, здається, бачила щось подібне. Я не впевнена, що це ваш будинок, але… бачила, що через паркан в будинку жінка ховала якийсь блокнот і усміхалась. Тільки вона усміхалась якось дивно, ніби щось придумала».

​Кір і Веста переглянулися. Це був їхній шанс.

​Після уроків вони відразу побігли з Діаною. Спортсменка показала їм будинок, який вона запам'ятала. І так, це дійсно був будинок Вести!

​«Гаразд, — сказала Діана, схрестивши руки. — Я бачила, куди вона ховала. Але спочатку: давайте, розповідайте мені про блокнот, а я розкажу, куди вона його сховала».

​Кір і Веста, розуміючи, що часу немає, коротко переказали їй суть: блокнот, який показує правду про людину, його небезпека і річна таємниця.

​Діана вислухала, але залишилася незворушною. Вона була не шокована, бо просто не повірила в цю містику. «Звичайна схованка і дивний блокнот. Зрозуміло». Але слово вона дотримала, детально описавши їм місце.

​«Тільки нікому не розказуйте», — суворо попередила Веста.

​Діана кивнула і, махнувши рукою, побігла, наздоганяючи свій щоденний кілометраж.

​Пізніше того ж вечора, коли надворі йшов дощ і була глибока ніч, Веста обережно вислизнула на заднє подвір’я. Схованка була саме там, де описала Діана. Вона швидко відкопала контейнер і дістала Блокнот Правди.

​Але вона не була достатньо обережною.

​Щойно Веста повернулася до будинку, Маріанна з’явилася у дверях вітальні, її обличчя було спотворене люттю.

​«Весто! Негайно поверни це!»

​Почалася погоня по темному будинку. Веста кинулася до своєї кімнати, зачинилася на замок. Маріанна шалено смикала ручку.

​Знаючи, що мати скоро виламає двері, Веста кинулася до вікна. Це був другий поверх, але вікно виходило на маленький балкончик, а звідти можна було стрибнути на клумбу.

​Веста відчинила вікно, і в кімнату увірвався холодний нічний дощ. Вона швидко передала блокнот Кіру, який чекав внизу, притулившись до стіни.

​Кір схопив блокнот, відчув удар об землю після стрибка з малої висоти і стиснув зуби — йому було боляче, але він не міг зупинитися. Поки Маріанна відчайдушно намагалася вибити двері, Кір втік, тримаючи блокнот, що належав Максу та Олі.

​Блокнот знову був у їхніх руках.

​Кір, промоклий до нитки, збитий і збуджений, нарешті дістався безпечного місця. У нього з’явилася нова ідея, як знайти справжніх власників: написати в Інтернет про блокнот.

​«Можливо, хтось дізнається, кого це, і прийде сюди забрати його...» — прошепотів він, дивлячись на обкладинку.