Пролог

Пролог

- Марино, ми ж домовлялися зустрітися. Вглибині парку біля старого фонтану. Я ж на тебе чекаю, де ти? Не зобов'язана зі мною зустрітися? Ми ж пара. У нас відносини... - хлопець розгублено подивився еа телефон, на якому обірвався дзвінок.

А потім він обвів поглядом - і тільки зараз побачив, що на лавці сидить непримітна дівчина та щось старанно записує. 

Він роздратовано подивився на неї - і вона це помітила, тому хутчіш зібрала свої речі та пішла, коли вже хлопець відвернувся та стояв спиною до неї, тому не помітив, що незнайомка загубила свій блокнот.

Через півгодини на місце зустрічі нарешті прийшла його коханна.

- Марино, чому ти так себе ведеш?

- Кириле, я не зобов'язана тобі нічого пояснювати. Але я прийшла особисто, щоб до тебе краще дійшло: ми з тобою більше не зустрічаємось. Все. Все скінчено. Крапка на наших відносинах.

- Але чому?

Марина пішла, але Кирило схопив її за руку, щоб щатримати.

- Не чіпай мене! - скомандувала дівчина.

Але хлопець продовчував її тримати.

- Я буду кричати! Відпусти!

Кирило відпустив свою руку - і Марина пішла.

Пішла з його життя назавжди.

Хлопець відчайдушно присів на лавку та схопився за голову.

Несподівано він побачив блокнот.

Байдужість.

Спочатку.

А потім цікавість примусила взяти блокнот до рук.

Кирило відкрив його...

А потім з дивуванням почав жадібно роздивлятися кожну сторінку.

План сюдета, опис героїв, сам сюжет, ідея історії...

Навіть псевдонім.

Невже та дівчина письменниця?

Кирило роздивився навкруги у пошуках власниці блокноту, але нікого поблизу не було.

Хлопець піднявся, тримаючи блокнот у руках, поклав його до своєї барсетки, яка трималася через спину, та пішов.