Розділ 9 - "Майте повагу до себе, а також терпіння і співчуття. З ними ви можете впоратися з чим завгодно". Джек Корнфілд

ВИГОРАННЯ

Перший раз про вигорання я почула від колеги Саші Подими. Компанія купила мені перші курси з таргету, і я вчилась цілими днями. Коли б він не подзвонив, я завжди вчилась. Одного дня він каже: “Слухай, зроби паузу, відпочинь. Не вчись хоч у суботу та неділю, з такими темпами ти скоро зловиш вигорання”. Моя відповідь була типу: “Так-так, окей. Слухай, а коли будуть нові відео із курсу?”

Звісно, я не планувала припиняти вчитись взагалі. І з великим нетерпінням очікувала на нові уроки. Якось у процесі я помітила свій дивний стан. Зранку я не хотіла братися до роботи, було бажання валятися в ліжку довше. Далі я переключалась на інші завдання, уникала навчання. Я вмикала урок і не могла зосередитись. Дивилась сорок хвилин уроку, а в результаті нічого не пам’ятала. Мій організм просив відпочинку.

Якось у розмові з Сашею я розповіла про свій дивний стан. На що він відповів: “Ну що, вітаю, от тобі і вигорання”. Вигорання – це відчуття, ніби ти робиш щось не так або докладаєш дуже мало зусиль. І заняття, яке раніше приносило багато задоволення, зараз не підкріплене ентузіазмом.

Знаєте, що в цьому найжахливіше? Цей стан може тривати дуже довго. 

Інститут іноземних мов

Спойлер: моє перше вигорання було саме в університеті. 

З чого все починалось? З дитинства я дуже любила вивчати англійську мову. Мені це вдавалось із легкістю (так я собі думала). У вісім років мама віддала мене на додаткові заняття. Мені було мало занять у школі, я хотіла більше. У дев’ятому класі я перейшла у клас із поглибленим вивченням англійської мови. Я мала англійську чотири рази на тиждень і три рази додатково з іншою вчителькою. І щиро кайфувала від процесу.

Далі я вирішила вступити в педагогічний університет на спеціальність вчитель англійської мови. І ось тут я була вражена від титанічної роботи, яку від нас вимагали. Вже в університеті я зрозуміла, що є люди, яким англійська дається легше, ніж мені. Я нарешті усвідомила, скільки зусиль потрібно докласти, щоб вивчити іншу мову на рівні рідної.

Були студенти, які прочитали 300 слів кілька разів і їх запам’ятали. Я ж їх вчила цілу ніч. Було дуже важко.

Моментами було настільки важко, що я впадала у відчай і просто плакала. Я вчилась 24/7. Я бачила, як у студентів з інших факультетів життя б'є ключем, а я сиділа за книжками. Так моя любов до англійської за тими книжками і залишилась. Я більше не відчувала кайфу в англійській. Я відчувала шалену апатію та сум.

Від закінчення університуту минуло більше п'яти років, я досі оминаю всі шляхи, де я можу зіштовхнутись з англійською мовою. Я ніде не говорю про свої знання з англійської. Та чи маю я їх взагалі? якщо я більше п'яти років не говорила цією мовою.

Ось так я вигоріла і більше не загорілась.

Щоб уникнути такого, дайте собі паузу.

Відновлення

У цьому депресивному стані я перебувала близько двох тижнів. Я дала собі слово: не відкривати комп'ютер, поки мій стан не стабілізується.

Я почала дивитись нове відео, коли в мене з’явилось правдиве бажання вчитись. Потім я пообіцяла собі, що більше ніколи не дозволю собі перевтомлюватись. Я чітко обрала вихідний – неділю. 

Зовсім недавно в сторіз я розповіла, як сильно я сумую за роботою після 5 днів вихідних. У діректі було запитання: “Ну, якщо ти так скучила, то чого ти не починаєш працювати? Ти ж сама робиш собі графік роботи?” Бо в мене є просте правило: “Вихідні для того, щоб відпочивати”. І якщо зібралось багато вихідних, потрібно їх використати. Відпочинок також дає результат. До прикладу, саме на вихідних до мене приходять геніальні ідеї, які приносять мені заробіток. Наприклад, ідея про книжку з’явилась саме на відпочинку.к  м’язам потрібен час відновитись після тренування, так і голова відновлюється після роботи.

Написання книжки

До слова, написання цієї книжки також супроводжувалась стадіями вигорання.

Я з неймовірним ентузіазмом бралася до написання нового розділу. Могла по 5–6 годин не відходити від комп'ютера і писати-писати. Наступного разу я відкриваю книжку і не можу зв’язати два слова. Зважаючи на свій попередній негативний досвід вигорання, я не змушувала себе писати тоді, коли я не мала бажання.

Тому кожен розділ народжений із чесністю та любов’ю до вас. Тут я ділюсь найціннішим. Більшість історій, які я тут розповідаю, не знає ніхто, крім вас.

Книжка – це моя любов до вас і своєї роботи.

Про що писати ДОПИСИ?

Якщо ви очікуєте побачити перелік тем для дописів, то доведеться вас розчарувати. Такого тут не буде. Все набагато складніше.  У дописах формується ваш особистий бренд. Власне через дописи ви можете показати свою позицію щодо якогось явища. Розберемо, про що і як писати в дописах.

Тренд 2021: людина в блозі – «об’ємна», а не «сплюснута»

7 березня, я купую консультацію з формування особистого бренду у  чудового спеціаліста. Йду на консультацію з піднесеним настроєм. Впевнена, що мій блог похвалять. Моя сторінка розвивається, люди підписуються щодня, охоплення зростають. Озираючись назад, скажу, що я купувала консультацію, бо інтуїтивно відчувала, що мені потрібно щось змінити. Хоча я зовсім не хотіла вірити в це.

На консультації мої страхи справдились. Я отримала чимало критики щодо ведення блогу. Найбільша проблема була не в подачі (як я думала), а в темах, які я транслюю. Виявляється, для моїх читачів мій образ надто “сплюснутий”. Спершу це слово мене навіть образило. Думаю: ну ви що, як так можна говорити, я ж така відверта з підписниками! Але це не лише про відвертість. 

Врешті я отримала багато рекомендацій щодо ведення сторінки. Я витратила добу для усвідомлення інформації. Як результат, 8 березня я приймаю рішення написати допис, де я ділюсь своїми емоціями. 

“Тренд 2021: людина в блозі має бути «об’ємна», а не «сплюснута»