Розділ 8 - "Займайся своєю улюбленою справою. Знайди своє справжнє захоплення і змінюй світ на краще". Стів Джобс

БЛОГЕРСТВО

90% людей, які приходять до мене на консультацію, кричать в один голос: “Я не хочу показувати особисте у сторіз”. Натомість у мене виникає запитання: а чи потрібно показувати?

Запам’ятаймо собі раз і назавжди: РАМКИ ВСТАНОВЛЮЄТЕ ВИ.

Повірте, немає книжки, у якій буде написано:

• кожен блогер має показувати, що він снідав;
• кожен блогер має показувати своїх дітей;
• кожен блогер має розказувати лише про свої успіхи.

Грані блогерства щоразу інші. Кожен підпускає людей туди, куди хоче. Якщо ви не хочете показувати дітей і чоловіка – це ваше право. Є безліч інших речей, які ви можете транслювати в блозі: експертність, знання, хобі, майстер-класи, процес роботи, смішні відео, роздуми на певну тему. Жоден експерт не скаже вам: “Ваш блог неуспішний, бо ви не показуєте дітей!” 

МОЄ ПЕРШЕ ПРАВИЛО: лише вам вирішувати, що показувати.

Мої 10 правил для блогу

Я блогерка більше двох років. За цей час я сформувала певні рамки, за які не дозволяю переходити – собі та іншим. Я не наполягаю на їх застосуванні. Можливо, ці правила допоможуть вам не здійснювати тих самих помилок, які робила я.

Правило 1

Або бути чесним, або ніяким.

Є ситуації, які можна висвітлити лише наполовину. Відповідно, частина аудиторії розуміє ситуацію неправильно. Це може зашкодити і блогеру, і читачам. Ось приклади.

Ситуація 1. Я показую, що пишу книжку, далі я її публікую, з успіхом її продаю. Частина людей подумає, що книжку написати легко. Дві години роботи – збираєш гроші мішками. Я уникала демонстрації щоденної кількості зусиль і потуг, з якими ця книжка народжувалась. Перед аудиторією – “успішний успіх”. Як наслідок, інші експерти починають писати книжки, натрапляють море перешкод, розчаровуються і перестають мені довіряти. Я ж розповідала про успіх.

Ситуація 2. Я показую, як пишу книжку, розповідаю про проблеми, з якими зіштовхуюся: відсутність мотивації, мало часу, прокрастинація. Далі показую, які труднощі виникали під час видавництва, друку і так далі.

Люди бачать реальну ситуацію. Їм легше орієнтуватися у своїх можливостях та запитах. 

Люди хочуть бути як блогери, тому повторюють за ними. Якщо приймаєте рішення розповідати про якусь ситуацію, будьте відвертими. Це може вплинути на життя інших.

Ще у 2019 році ми спостерігали бум “ідеальних блогів”, де діти розумні і чемні, чоловіки вірні і постійно дарують троянди. Стрічки переповнені ідеальними світлинами. У декого життя справді є таким. Але коли картинка – це лише вершина айсберга, ви обманюєте себе та людей. 

Тому моє перше правило – бути відвертою. Я така ж людина, як і всі. Маю такі ж проблеми, як і більшість людей.

Правило 2

Немає заборонених тем

Часто від великих блогерів можна почути: “Тут ми не спілкуємось про релігію, політику та вакцинацію”. Це не показник толерантності. Скоріше, це показує якусь необізнаність і страхи.

Це не означає, що блогери повинні переконувати в чомусь підписників. Це означає, що вони мають заявити про свою позицію.

Я називаю “підлабузництвом”, коли блогер не заявляє свою позицію, аби бути хорошим і добрим для всіх.

Якщо ви не маєте достатньо знань у якійсь сфері, скажіть, що ви відчуваєте щодо цього. Зізнайтеся в тому, що ви чогось не розумієте. Наприклад: “Я недостатньо обізнаний/на в цій темі. Але я вакцинуюсь, це моє рішення”. Все, ви сказали свою позицію, більше від вас і не вимагають, цього достатньо. 

Приклад з мого життя. Я не робила щеплення своїй дитині, тому завжди уникала цієї теми. Називала її “заборонена тема”.  Думала: зараз на мене як налетять, як почнуть писати, що я погана мама. Я розібралась зі своїми страхами на сеансі у психолога і зрозуміла, що ці страхи не мають нічого спільного з реальністю.

Одного дня я вийшла в сторіз і розповіла, що в моєї дитини жодного щеплення, бо я боюсь ускладнень. Від своєї тодішньої продюсерки, Ліки, отримую повідомлення: “Ой, не зовсім хороша ідея про таке говорити в день продажів курсу. Тримайся, зараз тебе будуть бомбити”. Я злякалась і очікувала обіцяних нападів. Яка ж я була здивована, коли отримала приємний зворотний зв'язок. Таких матусь, як я, – багато. Звісно, була ще друга категорія людей, які щепили дітей змалечку і писали слова підтримки. Казали, що також хвилювались спочатку. Була і третя категорія,зовсім незначна – людей п’ять. Вони надіслали мені сторінки блогерів, які говорять про вакцинацію. Просили їх послухати, бо вони добре розуміються в цьому питанні. І було нуль людей, які написали, що вакцина – це погано і їх дитина тяжко хвора після вакцини.

Мій страх щодо заборони цієї теми був цілком не виправданим. Все минуло навіть дуже добре. Як результат, я пішла на консультацію у приватну клініку. Там лікар мене запевнив, що вакцина – це необхідність для дитини. Це захист. Я, як мама, мушу захистити свою дитину. Ми з Романом прийняли рішення – вакцинуватись. Про це я також розповіла в сторіз. Я зазначила, що нікого не переконую, це моє суб'єктивне рішення. 

Чому я про це пишу? Я не підіймала цю тему, бо БОЯЛАСЬ. Боялась виглядати поганою, безвідповідальною, неграмотною мамою – всі страхи жили в моїй голові. Коли я висловила свою позицію, то не отримала жодного негативу. Дорослі люди здатні аналізувати і приймати рішення самостійно.

Тому моє друге правило: немає заборонених тем, є теми, у яких я не компетентна, і я відверто про це кажу.

Правило 3  

Сторіз – це робота! 

Щоб добре почуватись у кадрі, потрібно багато працювати. Часто практикуватись. Часом лінь чи страх кажуть нам: “Та для чого нам ті сторіз? Давай краще книжку почитаємо”. Логіка каже: є сторіз – є продажі, немає сторіз – немає продажів.

Я люблю повторювати: “Твоя основна робота не таргет налаштовувати, а сторіз знімати. Поки ти показуєшся, до тебе йде постійний притік клієнтів”.