Розділ 1 - "Зміни – основа життя. Майбутнє пропустять ті, хто дивиться тільки в минуле чи лише на сьогодення". Джон Ф. Кеннеді

Я

“ТАКОГО ЖИТТЯ Я НЕ ХОЧУ”, – з цією думкою я жила протягом трьох років.

Готель у Чехії, черговий робочий день, я прибираю номер після гостей. Сіла на ліжко, щоб перепочити і думаю: невже це все, на що я здатна? НЕ ВІРЮ. Я МОЖУ ЖИТИ ПО-ІНШОМУ.

Я бачила дівчат і жінок, які працювали не покладаючи рук, щоб прогодувати свою сім'ю. Вони не бачили рідних місяцями, а ці місяці складались із розкладу на кшталт: прийшла на роботу, випила каву, помила готельні номери, прийшла додому, подзвонила дітям, лягла спати, бо зранку знову на роботу. Думаю, у хлопців і чоловіків “на заробітках” схожа рутина. Я не наполягаю, що так лише в жінок.

Вдруге я задумалась про бажання “іншого життя”, коли працювала у київській компанії таргетологом.

Я очолювала СММ-відділ, але отримувала мізерну зарплатню: 400 грн на тиждень + 10% з клієнта (300 грн за 30 днів ведення таргету).

Одного разу фінансовий директор попросив мене порахувати дохід мого відділу за місяць. Місяць “вирахування доходів” припав на час відпусток. Усіма проєктами займались я і копірайтер. І ми успішно зі всім впорались. Я подумала: якщо впродовж двох тижнів я впоралася з усіма проєктами (Загальний дохід яких склав 80 000 грн), то я можу працювати в такому ритмі і отримувати всі ці 80 тисяч грн сама 

Того вечора я створила свою першу сторінку, де почала розповідати про таргет. Але перед тим, я пройшла кілька кіл пекла, а точніше – кіл засуджень.

Страх паралізує

Кожен, хто щось починає, хоча б раз запитував себе: “А мені вдасться? Якщо ні, то що далі? Що я казатиму іншим? Як я поясню близьким, що тепер моє життя онлайн?”

Ці запитання (і навіть більше) я ставила собі також. Усі бояться невдач – це нормально. Ненормально – продовжувати жити з цим страхом і не дозволити собі рухатись далі. “Нічого не зможу”, – це миттєва думка, якій дозволено з'явитися лише на мить і один раз у вашій голові.  

Погляньте самі: коли ми починаємо стосунки з кимось, то на перших етапах у нас можуть виникати сумніви щодо партнера. Ми його лише починаємо “вивчати”. Але ціль стосунків – налагодити зв’язок, а не орієнтуватися на розлучення. Так само і з веденням блогу. Працюйте над ним, як і над стосунками. Ваша ціль – ріст блогу, а не його провал. 

Не думайте про різновиди невдач! Ваш орієнтир – успіх!

Ефект повітряної кулі

У цій частині ви переконаєтесь, що сама ситуація нічого не значить. Важливим є підхід до неї. Історія для прикладу – про мою знайому. Ми обоє живемо в маленькому містечку. Вона роздумує над веденням блогу. Щоразу після наших бесід, вона готова братись за справу. Знімає сторіз щодня, публікує один чи два дописи. Проте найменша критика і увага її миттєво демотивують. Далі ходіння по колу: я запевняю, що все вдасться, вона починає працювати, чує першу критику – і опускає руки. 

Я це називаю “ефект повітряної кулі”. Щось швидко запалюється і так само швидко згасає. Час, який витрачають на “наважитись почати щось робити”, можна використати на формування міцного підґрунтя вашої справи. Чим раніше почнеш, тим легше буде далі. 

Повірте, страждання – це не найкращий і точно не найпростіший шлях до успіху. 

Критика існуватиме завжди. Вам потрібно навчитись з нею співіснувати. 

Подобатись усім нереально. Подобатись собі – це вже досягнення.