Глава 111

Пройшла рівно доба з мого листа Нікі. Вона була в мережі, на вайбері маячив значок, що моє повідомлення прочитано. Але вона не відповіла. Ні слова. Це могло означати тільки одне – повертатися вона не збирається. Як і полегшувати мою долю. Що ж, я передчувала це. Вероніка залишила спадщину з однією тільки метою – зникнути назавжди. Вона кілька місяців планувала втечу і взяла квиток в один кінець. І залишила спадок, як символ «назавжди». Адже спадок залишають зазвичай мертві... ось і Вероніка не стане воскрешати своє минуле життя.

- Прощай, Вікі. – Неголосно сказала я, і взяла телефон в одну руку. У другій руці у мене поблискували ножиці. Так я і відправилася у ванну. Холоднокровно встановила телефон на скляній поличці, замість штатива, щоб зняти своє останнє сторіз. Послання мільйона передплатників. Вже не моїх передплатників. Звичайно, блог реабілітують з часом. Гучний скандал піде в небуття. Прийде нова дівчинка – новий ідол молодіжної культури. І буде сліпо діяти вказівкам Концерну.

А я більше не можу. Щоб заохотити ще якусь підписницю, і не одну, на пошук кращого життя? А потім дізнатися, що та скотилася в торгівлю тілом або ще щось гірше? Скільки ще помруть, таких як Юля, під впливом мого блогу? Та хіба мало в цьому житті спокус для юних дівчат, які вважають, що їм підвладний весь світ тільки за помах їх довгих вій? Ні, я більше не збираюся живити їх амбіції й самолюбство, ховати гірку правду, загортаючи в красиві обгортки.

Не буде ніякого «кращого життя» для них, без наполегливої складної праці. Без падінь, без повної віддачі себе. А нинішня молодь, підписана на мій блог, вважає, що варто навчитися малювати собі обличчя і світ впаде а коліна перед їх досконалістю. Їхня релігія – краса, окей, але тільки я більше не хочу бути їм богом.

***

Я мовчки зупинилася біля дзеркала і зважила на руці ножиці. Мої волосся за три місяці відросло до самих плечей, можливо трохи нижче. Раніше я завжди носила зачіску набагато простіше і коротше. Повернемося ж до джерел? Нехай волосся стануть першою жертвою, принесеною на вівтар моєї волі. Я заклацала  лезами, не думаючи більше про привабливість. На темний кахель плитки підлоги лягли короткі світлі прядки. А потім, закінчивши з цим, я прямо там, у ванній, натиснула на запис відео. І, пройшовши обстеження у передплатників в «новому образі» я оголосила, що йду. Без пояснень.

Справа практично зроблена. Залишилася технічна сторона, щоб ускладнити доступ до аккаунтів Концерну, і щоб вони не стерли раніше часу моє відео-звернення. Мені потрібно, щоб якомога більше людей побачило його. Нехай вони не дізнаються дійсну правду! Адже я поки пов'язана контрактом. Але я хоча би зможу ускладнити Концерну подальшу роботу з блогом.

 А так, якщо вони дістануться до аккаунта раніше за мене, то зітруть моє звернення, і вже завтра закипить робота з пошуку мого клона. Я раніше не підозрювала, що у світі стільки схожих людей. Та що там у світі! В столиці... впевнена на всі сто, що вже через тиждень Концерн підбере нову дівчинку, дуже схожу на мене... і колесо закрутиться заново. Моє завдання – не допустити цього.

Близько пів години я поралася з паролями й всеможливими захистами, переприв'язуючи їх на особисті телефони, до яких Концерну не дістатися. Я розуміла, що повністю їх це не зупинить, у них в штаті сидять і спеціально навчені хакери й програмісти... але я хоча би виграю час. Я зроблю все, що в моїх силах. У пам'ять про тебе, Юля. Я не хочу більше, щоб такі як ти, прості гарні дівчата вмирали від невідповідності вигаданими кимось ідеалів.

***

Як вам глави?)) Як вам Віка і її вчинок? Підтримайте коментарями, ми з музом дуже потребуємо цього