Глава 110

Коли ліміт на себе я вичерпала, то зрозуміла, що до тих пір, поки Еллі не повернулася з роботи, я повинна зробити одну важливу справу. Написати листа Вероніці... тій самій справжній «інста-діві». Істинній власниці блогу «на мільйон».Спочатку я хотіла подзвонити. Але потім зрозуміла, що нічого не зможу толком пояснити. Почну мимрити, потім розплачуся в трубку ... а цього не можна допустити. Тому я відкрила вайбер, набрала її секретний номер і сіла перед білим аркушем, писати лист. Голова моя на цю мить нагадувала мені самій білий чистий аркуш.

Як так? Я стільки повинна Вероніці сказати. Але не можу. Руки тремтять, коліна теж. Я вирішила довго не зволікати, і почала лист-сповідь з кінця. З того, що я йду ... більше не стану грати її роль. Тому, що у мене нічого не вийшло. Зумівши стати нею, я втратила той крихкий баланс між реальним минулим життям, і в гонитві за скороминущої популярності пожертвувала всім. Сім'єю, друзями, коханою людиною. А ще я написала про Юлю, її смерть і мою провину перед сестрою. Про те, як сильно я розчарувала батька, що він не хоче мене більше бачити й знати. І про те, що я обдурила Руслана, а потім втекла від нього, і тепер шляху назад у мене немає.

«Приїжджай, Вероніка! Якщо ти хочеш зберегти блог, прийшов час. Три місяці по контракту минули. А я спалила вже всі мости. Я більше не можу бути тобою. Або, якщо не хочеш, не приїжджай. Але прошу, подзвони Гіру, попередь його про те, що трапилося. Він дуже хороша людина, і, якби не його допомога і підтримка, у нас з ним не вдалося би провернути цю авантюру. Мене розкусили. А так він весь час прикривав мене. Приїжджай, Вероніка. Хоча би для того, щоб поговорити з ним і розставити всі крапки над і. Неможливо жити без визначеності, постійно втікаючи. Я то знаю, адже я, як і ти, постійно біжу від чогось...»

Я натиснула «відправити», і одним каменем на душі в мене стало легше. Залишилося написати записку Еллі і піти непоміченою. Я була дуже вдячна їй, але мій час перебування в неї вийшов. Я повинна закінчити розпочате. Я повинна порвати всі зв'язки з собою і «інста-дівою». І тоді, хоча би тягар минулого не буде тиснути на мої плечі. Мені залишиться тільки змиритися і жити далі. І забути про спадщину, як про страшний, але в той же час, самий прекрасний період мого життя. У глибині душі я розуміла: якщо би мені запропонували вибір зараз, знаючи, чим все скінчиться, я би все-одно пішла на це.

 Спадок змінив і загартував мене. А ще, подарував Руслана... нехай і недовге щастя, але воно в мене було. Залишилося тільки навчитися жити з цією «новою мною» і прийняти той факт, що Руслана не буде поруч. Але головне, чого я навчилася в «б'юті-зірки», так це тому, що кожна людина може змінити своє життя на краще. Зламати звичний уклад і йти вперед, до своєї мрії. Дещо мені дійсно підвладне, навіть зараз. Наприклад, можна змінити роботу. Відкинути страх змін. Перебування в шкурі «інста-діви» навчило мене боротися, за те, що мені дороге. І тепер я буду штовхати свою долю до тих пір, поки та не втомиться чинити опір, і не зробить те, що потрібно мені.

***

Вибачте за невелику паузу. Стан здоров'я на жаль не дало вчора викласти продовження. Сьогодні прийшла до вас з двома главами продовження)