Глава 83

Але тоді... у мене в голові крутилися на повторі обривки різних прямих ефірів з цієї Вікі. Господи, я ж кілька разів репетирувала цей чортів ефір перед Гіром, сам на сам! А зараз все-одно заціпеніло, як кролик перед удавом, дивилась на мобільний. Взагалі, я заздалегідь поставила тремтячими руками за телефоном шпаргалку з текстом. І спочатку, після привітання, зачастила шаблонними фразами, викликавши подив у перших дівчат, що приєдналися до мого ефіру. Побачивши масовий «вихід» бідних глядачів мого чату, я злякано замовкла. Відтік людей припинився, але в загальному чаті повисла тиша. Я напружено мовчала у відповідь, боячись злякати й цих загартованих товаришів.

«Гей, Вікі, чого мовчиш, як нерідна? Я пари із-за тебе прогуляла, а ти гальмуєш! Давай, поділися потаємним!» – Напевно, в житті такий коментар прозвучав би нахабно, але зараз він ніби струснув мене, і в голові пазл зійшовся. Я увійшла в роль Вікі легко і невимушено, посміхнувшись екрану смартфона:

«Ой, дівчата, після тієї аварії я злегка не в собі. Досі трусить від нервів. Ви вже вибачте, що гальмую...»

***

Після цієї фрази, всі дівчата прокинулися і завалили мене питаннями про самопочуття й іншими – особистого характеру. Я відповідала ухильно, уникаючи теми, і контакт з аудиторією був налагоджений. Залишалося найскладніше – повернутися на рейки розвитку, і таки провести цей чортовий майстер-клас, заради якого кілька тисяч осіб жіночої статі прогуляли пари й школу. Після чергового шквалу сердечок, розсипавшихся в чаті, я ойкнула: «дивіться, наш ефір у топі сторінки пошуку! Новачки приєднуються, перейдімо до справи. Який макіяж хочете? У мене тут заплановано нюд зі стріма...»

В чаті, як зазвичай, думки розділилися. Почалися палкі суперечки, про яких мене попереджав Гір. Але мій настрій був одночасно бойовим і піднесеним, що я вирішила пожартувати.

***

«Ви праві! Може, ну його, той нюд зі стрілками? Поекспериментуймо. Одна моя подруга робить театральний макіяж і показала таку штуку...»

Загалом, соромно згадати, але я в той час відтягнулася на повну котушку, експериментуючи з рідкими тінями, глітером, великими блискітками...

Але пам'ять м'язову не проп'єш. В моєму мозку перемішалися уроки Мії, і слова викладача художньої школи. Можливо, прозвучить голосно, але я дійсно тоді малювала картину. Нехай і не на полотні, а на своєму обличчі... і вийшло напрочуд гармонійно. Напевно, просто пощастило.

Але я сама зойкнула, глянувши в дзеркало, і побачивши там космічну дівчину, немов зійшовшу з обкладинки гламурного журналу. Моє обличчя сяяло зсередини, накладні вії з різнокольоровими пір'ями підкреслювали зелень очей, і навіть блискітки на бежево-сріблястих тіней не виглядали вульгарно. Звичайно, це було дико. Але мені сподобалося. Учасникам мого майстер-класу, схоже, теж.

«Ну як? Закидаєте мене тапками за самоуправство?» – Промовила я, відчуваючи, як запізніло затрусилися жижки. Від них, моїх мовчазних глядачів тепер залежала моя доля. Я вже уявляла, як розжарюються телефонні дроти, коли мені навперебій набирають номери кожен інвестор з «Концерну». І як Гір рве і метає у своєму кабінеті, сидячи за дубовим столом...

***

Шановні читачі, хочу на всякий випадок попередити вас тут. Вже другу добу в нашій області - наймасштабніший пожежа за всю історію. Моє місто оточений вогнем. Села навколо евакуюються. Може статися так, що якийсь час прод не буде. Але я сподіваюся на краще. І на те, що світло і вайфай не пропадуть. Всім вам спасибі за підтримку, для мене це важливо в такий скрутний час.