Глава 68

У Гіра ще не стерлося поняття «людяність» та «лінії кордону».

- Так от, ми з Нікі вибили й те, що, якщо вона хворіє – ніяких сторіз з поганим носом або червоними очима. Жодних жалібних фото «блогер і крапельниця» на тлі лікарняних стін.

- У гінеколога хоч не треба знімати сторіз? – Похмуро запитала я, розуміючи, що чим далі в ліс, тим більше дрів. Гір реготнув.

- Хіба що на пам'ять скріншот з медичною печаткою зробиш про те, що у тебе там все в ажурі. Гаразд, повернемося до теми завтрашніх сторіз. Які ідеї?

- Ну, пост про новинки місяця по косметиці dior я ще вчора підготувала. – Спробувала злиняти з теми я, беручи з таці печиво у вигляді кумедного ведмедика і надкушуючи його. - Максимайзер блиск для губ dior lip maximizer і рідка підводка-фломастер для очей Dior Matte Pastel Eyeliner. Три відтінки. Класна, до речі.

- Ви з дружиною весь стіл мені захарастили в кабінеті. – Поморщився Гір. - Я не підписувався на тестування косметики у себе вдома.

- А я не підписувалася сама писати з нуля професійний огляд. – Тут же пожалілася я. - Мене твій хвалений журналіст за люксової косметики підставив. Він, бачте, не працює у вихідні.

Здається, Алекс хотів продовжити негарне слово з чотирьох букв, але вчасно стримався. - Фіг йому, а не премію в цьому місяці. Спасибі, що сказала. Так, а як ти впоралася?

- Погано! – Я теж вже почала психувати, відклавши на тарілку з квітковим малюнком, недоїдене печиво. Бідний ведмедик з відкушеною лапою.

- Спасибі Алісі, твоїй дружині. Вона, до речі, класний спец по косметиці. Але ще більший – за текстами. Такий текст забабахала, що Ведінов схвалив з першого разу. Так, я вже мала радість поспілкуватися з моїми кураторами по цеху, ой, вибач, Концерну. До речі, а правда, що Ведінов – гей? Тому так любить возитися з косметикою? Мені сказала Аліса.

- Ти що, сама йому огляд на Діор відправила, мені не показала?! Через голову стрибнула?! – Гір так вдарив кулаком по пледу, що нещасні печеньки ведмедики підстрибнули й розсипалися по дивану. Я моргнула.

- Взагалі, ти не робот. Ти людина. І хоч іноді повинен спати. – Можливо, моя відповідь пролунала занадто сухо, але Гір у відповідь вибухнув цілою тирадою про те, як йому хочеться допомогти мені, хоча би на перших порах. Я тільки похитала головою. В такі моменти Алекс здавався куркою квочкою, і на мій подив, чим більше ми спілкувалися і впізнавали один одного, тим більшою повагою переймалася я до нього.

 Страшно подумати, я навіть почала розуміти, за що Ніка закохалася в Алекса. Його ця особистість, його приголомшлива сила волі та креативні ідеї, його харизма в сукупності з похмурим чином відштовхувала тільки спочатку. Гір – міцний горішок. Але й у нього були свої вразливі місця. Наприклад - Ніка...

***

Тільки до півночі ми домовилися, що перший день я буду знімати відео «на квартирі подруги». Аліса, повернувшись з кіно та вклала сина спати, приєдналася до розмови, і запропонувала свою допомогу – асистувати й стати мені такою ось «подругою на день», щоб я могла познімати сторіз в її кімнатах і разом з нею провести день. Я була не проти – ми дійсно добре спілкувалися з молодою, спокійною жінкою дуже миловидної зовнішності. Вона врівноважувала вибуховий характер Гіра, згладжувала його різкі риси й обходила стороною важкі питання.

Вона дійсно була ідеальною дружиною для нього, хоча я не бачила між ними яскравих іскор тяжіння, вони дуже берегли й шанували одне одного. Коли я замислювалася про Ніку, про її кохання до Алекса, про його реакції на  блогерку, якщо чесно, мені хотілося плакати. Тому що мені було шкода обох – і Ніку, до якої я відчувала велику симпатію і подяку, і Алісу, яка чудово прийняла мене у своєму домі й справді дуже допомогла цього божевільного тижня. Якби не вона, я би згоріла від палкого ентузіазму Гіра. Вона була водою, яка гасила його вогонь.

- Ні, пробач, Аліса, я не можу ризикувати тобою і Ванькою. Раптом розкриється наший взаємозв'язок з Вікою, наша підстава, то і ти та мій син опиняться під прицілом камер журналістів. Вас будуть поливати брудом. Ви дуже дорогі мені, я не можу цього допустити. Занадто великий ризик. – Його голос звучав незвично м'яко, звертаючись до дружини. Та, трохи засумувала, кивнула й обняла чоловіка за плечі. Він перехопив її долоні та швидко поцілував. На мої очі мимоволі навернулися сльози, я стала занадто сентиментальною, і чомусь знову згадала Руслана...

***

Я повернулася)) Як думаєте, Віка дійсно закохалася в Руслана? Або пройшло занадто мало часу щоб вона розібралася у своїх почуттях?