Глава 66

- Моя дружина – хірург. Високого класу. – Вмираючим голосом промовив Дем. - Клініка її партнера в Лондоні й такий бедлам у нас через день відбувається.

- Гаразд, ти  сам не ангел, хлопець, зі своїми секретними відрядженнями. Мені вже набридло тебе прикривати перед дружиною. – Примружився Руслан.

- А навіщо тоді я влаштувався до тебе на роботу? Вже не заради зарплати! – Засміявся Дем.

- Мені пора, спасибі вам за гостинність, Дамір.  Я поїду сама.

Незабаром я знову сиділа за кермом, поглядаючи на навігатор. Тільки ніч, траса і шурхіт шин по асфальту. І несподівано піднесений настрій. Я виграла сектор приз на ім'я – Руслан. Шкода тільки, що він вважає мене  нею. А я би так хотіла, щоб він закохався в мене... ладно, відставити сентименти, попереду ще кілька годин вивчати дикцію і відео матеріали з Веронікою.

Ще пів години, і я опинюся в будинку. Вірніше, в тому місці, що стане моїм будинком на тиждень. Якщо я не збожеволію раніше... цікаво, а Руслан зателефонує мені, після того, як я його відшила? А в друзі на акаунт добавить? Чи буде ганебним сталкером, підглядаючи за моїм «життям на публіці» разом з іншими безликими передплатниками? Я ще не почала вести свій блог, але така увага до персони на ім'я «Нікі» мене вже напружувала...

***

Минув тиждень...

Мій дебют в якості «інста-діви всіх часів і народів» відбувся рівно через тиждень після інтенсивного навчання у Мії й у Анатолія Радковського, геніального викладача акторської майстерності, який зумів вбити в мій розпухлий від недосипу мозок основні принципи роботи й поведінки Вікі. Як виявилося, я не перша ластівка – Вероніка так само проходила таке навчання в нього. Мені ще пощастило з експрес-методом, з Нікою він возився набагато довше. І опікав її кроки близько пів року, щоб Вікі нічого не зіпсувала і дотримувалася вірної лінії поведінки, заграючи з постійно зростаючим припливом передплатників. Цікаво, а мене вони з Гіром будуть так само контролювати?

Мозковий штурм відбувся в неділю пізно ввечері. Дружина Алекса пішла в кіно на вечірній сеанс з сином, як я підозрюю, спеціально щоб не заважати Гіру і мені виробити план «перших днів». Від першого дня залежало багато чого, практично все. Якщо я не наламаю дрів, якщо моє повернення після "затяжного грипу" добре сприймуть передплатники, то все піде по накатаній. Це стане горезвісними 90% успіху в моєму випадку. Якщо ж... ні, про це я не хотіла й думати.

- Віка, зроби чайку, будь ласка. – Гір, як справжній мужик, накидав на величезний розкладений диван у вітальні штук п'ять пледів і закопався в них, немов збирався, як ведмідь, впасти у сплячку. Я розмахнулася і кинула в нього диванною подушкою.

- Алекс, не знахабнів ти? Я тобі хто, прислуга?

- Краще! Ти моя рабиня мінімум на три місяці, у мене є чим тебе шантажувати! – Ослабився Гір і не встиг ухилитися від шльопанця, яким я влучно запустила в його дурну довбешку.

- Притримай свій гострий язик при собі, я не теличка з твоєї бандитської тусовки. Наступного разу в голову прилетить щось важке. Сковорідка, наприклад. І фіг ти дочекаєшся від мене пиріжків зі смородиною, зрозумів?