Глава 65

- Дуже приємно, Нікі. Я  Дамір. Я... е... співробітник цього олуха.

- І мені приємно.

- А з тобою, товаришу, я ще поговорю! – Погрозив Дамір пальцем Руслану. - І подумаю перш, ніж пускати Єву з тобою погуляти.

- Але  ти сам просив! Ой!

 Дем з силою опустив свою ногу легендарного сорок шостого розміру прямо на модельні туфлі Руслана, правда, порядком вимазавшися в калюжі стараннями Єви Россман молодшої.

- Тихо! Еллі не в курсі моєї... роботи. – Прошепотів Дем, і вони з Русланом переглянулися, явно розуміючи один одного.

- Ех, даремно ти ведеш цю подвійну гру. Ти ж знаєш, Еллі цього не любить. – Так само тихо відповів Руслан. Дамір насупився.

- Спасибі тобі за раду, психолог року. Давай у своїй родині я сам розберуся.

 Я побачила, що ситуація загострюється і поки ці двоє не покусали одне одного, я вирішила втрутитися:

- А чому Ви так переживали? Руслан Ваш товариш! Ну що могло статися в центрі Москви з дорослим чоловіком і маленькою дитиною?

- Та все, що завгодно. Єву могли викрасти, а Руслана прикінчити. Ви дивитесь на мене недовірливо, Ніка? Думаю, Руслан поділиться з Вами нашої невеселою сімейною історією... коли-небудь.

 З дитячої вийшла жінка, і, знову звертаючись до мене, привітно посміхалася так, що мені захотілося більше часу провести в цій родині. Увібрати в себе те неймовірне відчуття любові між чоловіком і жінкою, яке буквально витає в повітрі цієї квартири. І розділити це відчуття з Русланом.

- Дамір, як зазвичай, показав себе не з кращого боку, і навіть не запросив Вас випити чаю. Пройдете?

 Мені здавалося, що Руслан ось-ось погодиться. І ми сядемо поруч за кухонним столом і будемо базікати про нісенітниці й сміятися, і ми зблизимося з ним, краще пізнаємо один одного, але... на цей раз я сама все зіпсувала. Мій телефон задзвонив у самий невідповідний момент. Я навіть, не підіймаючи трубку, знала хто це. Тільки один чоловік мав мій номер телефону – Алекс Гір. І він зараз рве і метає...

Я відійшла в інший кінець коридору і вислухала цілу тираду про те, наскільки я безвідповідальна і дурна. Було помітно, що Гір хвилюється за мене, але... я доросла самостійна дівчина, а не його власність. Це я і постаралася донести до співрозмовника буквально парою стриманих фраз, які подіяли на Алекса, як відро холодної води. Здається, Вероніка не поводилася з ним так... вільно. Але це і моя гра, і мої правила. Я не збираюся ставати маріонеткою в чужих руках.

- Мені пора. Вибачте, мене чекають.

Еллі співчутливо кивнула.

- Приїжджайте до нас з Русланом ще. Ми будемо раді гостям. І тут задзвонив телефон в Еллі.

- Що за чортівня твориться? – Спохмурнів чоловік, а Еллі несамовито замахала руками, змушуючи нас замовкнути.

- Микита, ти ненормальний? Я лише кілька годин як приземлилася! Я в Москві! З Демом та сім'єю! Господи, ти без мене з пацієнтом розібратися не можеш? Я ж все, що залежало від мене – зробила, ти в курсі! Який пульс? Чорт, ну візьми... – На цій  фразі вона побігла на кухню і зачинила за собою двері.

- Моя дружина – хірург. Високого класу. – Вмираючим голосом промовив Дем. - Клініка її партнера в Лондоні й такий бедлам у нас через день відбувається.